Розділ «Частина перша Перетасовка»

— Щось сталося.

Вона наблизилася, взяла його за руку. Його погляд не відривався від марева, видного лише йому десь далеко в ночі.

— Якщо пильно дослухатися, Мортімо, можна почути галас юрби за воротами.

— Ти чуєш?

— Так.

— Френсисе? — Її голос досі тремтів від занепокоєння.

І лише тоді він розвернувся до неї. Стиснув за руку.

— Дуже люб’язно з твого боку було повернутися. Мені страшенно прикро, що ти хвилювалася через мене. Ні, мені не зле, зі мною все добре. Насправді мені набагато краще, ніж було досі, вже тривалий час.

— Я не розумію. Ти ж так засмутився, коли тебе не підвищили!

— Ніщо не вічне. Ні великі імперії, ні, тим паче, слабкі прем’єр-міністри.

В голосі його вчулася неприязнь. Уркгарт простягнув Мортімі свою сигарету; вона глибоко затягнулася міцними випарами.

— Тобі знадобляться помічники,— прошепотіла вона, повертаючи сигарету.

— Здається, я вже знайшов кількох.

— Ту молоду журналістку, про яку ти казав?

— Можливо.

Деякий час вона не відповідала. Вони стояли в темряві, і їх об’єднувала ця ніч, і глухі відзвуки життів, що вирували внизу, і атмосфера змови.

— Вона не зрадить?

— Незрадливість і журналісти?

— Тобі треба зв’язати їй руки, Френсисе.

Він гостро поглянув на Мортіму, слабко посміхнувся, але посмішка швидко розтанула. В ситуації не було нічого кумедного.