Розділ «Частина третя Еркюль Пуаро сідає та розмірковує»

— Та, зрештою, чому б ні? А якщо так — то чому, і якщо так, то це все пояснює.

Він розплющив очі.

— Eh bien. Я подумав. А ви?

Заблукавши у своїх роздумах, обоє чоловіків почали з ентузіазмом.

— Я теж думав, — промовив мсьє Бук з відтінком провини. — Та я не дійшов якогось висновку. Висвітлення злочину, друже, то ваша métier[76], а не моя.

— Я також роздумував з усією відданістю, — безсоромно збрехав лікар, згадуючи свої думки з порнографічними деталями. — На думку спадало багато можливих теорій, проте жодна мене не задовольняє.

Пуаро люб’язно кивнув. Його кивок наче промовляв:

— Усе правильно. Це те, що треба сказати. Ви подали ту репліку, на яку я сподівався.

Він сів прямо, випнув груди, пом’яв вуса і заговорив, наче досвідчений промовець на публічних зборах:

— Дорогі друзі, я переглянув усі факти у своїй голові, і також пройшовся для себе по свідченнях пасажирів із таким результатом. Я бачу, поки що невиразно, певне пояснення фактам, що нам відомі. Це дуже цікаве пояснення, і я на разі не можу бути впевненим, що воно правдиве. Щоб переконатися, я маю провести певні експерименти.

Спершу я хочу згадати деякі пункти, що спонукають до роздумів. Почнемо із зауваження, що висловив мені мсьє Бук на цьому самому місці під час нашого першого обіду разом у цьому потягу. Він прокоментував той факт, що навколо нас були люди всіх прошарків, усіх вікових категорій та всіх національностей. Цей збіг є дуже рідкісним на цю пору року. Вагони «Афіни — Париж» та «Бухарест — Париж», наприклад, — майже порожні. А чи пам’ятаєте ви про пасажира, що не з’явився? Це, на мою думку, важливо. Потім є ще деякі невеличкі пункти, які видаються мені такими, що спонукають до роздумів, до прикладу, розташування сумки для туалетного приладдя місіс Габбард, ім’я матері місіс Армстронґ, детективні методи мсьє Гардмана, припущення Макквіна, що Ретчетт сам знищив обвуглену записку, яку ми знайшли, ім’я княгині Драґомірової і масна пляма на угорському паспорті.

Обидва чоловіки витріщились на нього.

— Ці пукти викликають у вас припущення? — запитав Пуаро.

— Жодних, — чесно сказав мсьє Бук.

— А у вас, мсьє le docteur?

— Я не розумію нічого, про що ви говорите.

Мсьє Бук тим часом, ухопившись за єдину зрозумілу річ, яку згадував його друг, почав переглядати паспорти. Буркнувши, він підхопив того, що належав графу і графині Андрені, й розгорнув його.

— Ви це мали на увазі? Цю брудну пляму?

— Так, це досить свіжа масна пляма. Ви помітили, де саме вона знаходиться?

— На початку опису дружини графа — її імені, якщо бути точним. Та, мушу зізнатись, я досі не розумію, що ви маєте на увазі.