Розділ «Частина третя Еркюль Пуаро сідає та розмірковує»

— Comment?[81] Напевно ж ні?

— Пам’ятаєте, я запитував її про гувернантку чи компаньйонку? Я вже для себе вирішив, що якщо Мері Дебенгем була в цю справу вплутана, то вона мала б обіймати подібну посаду в домі.

— Так, але графиня Андрені описала зовсім іншу особу.

— Саме так. Високу, середнього віку, з рудим волоссям — власне, повну протилежність Мері Дебенгем, настільки, що на це важко не звернути увагу. Але їй потрібно було вигадати ім’я дуже швидко, і саме її підсвідома асоціація виказала її. Вона сказала «міс Фрібоді», як ви пам’ятаєте.

— Так?

— Eh bien, ви можете цього не знати, але в Лондоні була крамниця, що мала назву до недавнього часу «Дебенгем і Фрібоді». Тримаючи в голові прізвище Дебенгем, вона швидко хапається за ще одне, і перше, що спадає їй на думку, — це Фрібоді. Природно, що я одразу все зрозумів.

— Ще одна брехня. Чому вона це зробила?

— Можливо, знову через відданість. Це все ускладнює.

— Ma foi, — жорстко промовив мсьє Бук. — Чи всі в цьому потягу брешуть?

— Це, — сказав Пуаро, — саме те, що ми скоро дізнаємось.

Розділ восьмий

Подальші несподівані відкриття

— Мене вже нічого не здивує, — сказав мсьє Бук. — Нічого! Навіть якщо всі, хто є в потягу, доведуть, що вони жили в домі Армстронґів, — я зовсім не здивуюсь.

— Це дуже голосна заява, — мовив Пуаро. — Хочете поспостерігати, що ваш улюблений підозрюваний, італієць, розповість про себе?

— Ви зробите ще один із ваших славнозвісних здогадів?

— Саме так.

— Це справді надзвичайна справа, — вимовив Константін.

— Ні, це — найприродніша.

Мсьє Бук замахав руками в комічній розпуці.

— Якщо ви це називаєте природним, mon ami…