Розділ «Частина перша Факти»

Здавалося, сhef de train образився, що його теорія звелася нанівець.

— Якщо це так, — сказав Пуаро, — здається, це робота дилетанта.

У його тоні звучало професійне несхвалення.

— У потягу є кремезний американець, — зауважив мсьє Бук, наполягаючи на своїй ідеї. — Звичайної зовнішності, жахливо одягається. Жує гумку, що, на мою думку, не прийнято в гарному товаристві. Ви знаєте, кого я маю на увазі?

Провідник, до якого він звернувся, кивнув.

— Так, мсьє, це купе номер 16. Але це не він. Я помітив би, якби він вийшов чи зайшов у купе.

— Може, і ні, може, і ні. Та ми це скоро з’ясуємо. Запитання таке: що ж нам робити? — Бук подивився на Пуаро.

Пуаро глянув на нього у відповідь.

— Ну ж бо, друже, — сказав мсьє Бук. — Ви розумієте, про що я хочу попросити вас. Мені відомі ваші можливості. Візьміться за це розслідування! Ні, ні, не відмовляйтеся. Бачте, для нас це серйозне питання. Я звертаюся від імені міжнародної компанії спальних вагонів. Коли прибуде югославська поліція, простіше буде запропонувати їм готове рішення! В іншому разі затримка, неприємності, мільйон незручностей. Хтозна, можливо, у багатьох невинних людей будуть серйозні неприємності. І навпаки, якщо ви вирішуєте цю загадку! Ми кажемо: «Сталося вбивство, ось злочинець!»

— Припустімо, я не впораюся.

— Ah! mon cher! — заворкував мсьє Бук. — Я знаю вашу репутацію. І знаю дещо про ваші методи. Ця справа для вас просто ідеальна. Проглянути минуле всіх цих людей, виявити їхні bona fides[34] — усе це забере багато часу і додасть купу незручностей. Але хіба не від вас я неодноразово чув, що для того, щоб розгадати загадку, треба просто відкинутися на спинку крісла й помислити? Отак і зробіть. Опитайте пасажирів потяга, огляньте тіло, перевірте докази, і тоді… Я у вас вірю! Я абсолютно переконаний, що ви не просто вихвалялися. Тож сядьте й подумайте, скористайтеся (як я часто від вас чув) маленькими сірими клітинами мозку… і ви дізнаєтеся.

Він нахилився вперед, замилувано дивлячись на свого друга.

— Ваша віра зачепила мене, мій друже, — емоційно сказав Пуаро. — Як ви зауважили, ця справа не може бути занадто складною. Я й сам учора ввечері… але не час говорити про це зараз. Мушу зізнатися, цей випадок заінтригував мене. Ще півгодини тому я замислювався, що попереду багато нудних годин, поки ми тут застрягли. А тепер… загадка сама потрапила в мої руки.

— То ви беретеся за це? — нетерпляче запитав мсьє Бук.

— C’est entendu[35]. Віддаєте справу в мої руки.

— Чудово! Ми всі до ваших послуг.

— Почнімо з того, що мені потрібен план вагона «Стамбул—Кале» з короткою інформацією про пасажирів, які займають кілька купе. Також я хотів би побачити їхні паспорти та квитки.

— Мішель вам їх принесе.

Провідник вийшов із купе.

— Які ще пасажири їдуть цим потягом? — запитав Пуаро.