Розділ «Частина перша Факти»

Не вистачало княгині Драґомірової, угорської пари. А також Ретчетта, його камердинера та покоївки-німкені.

Шведська дама витерла очі.

— Я така нерозумна, — сказала вона. — Плачу, як дитина. Усе буде гаразд, що б не трапилося.

Проте не всі поділяли цей християнський дух.

— Усе це дуже добре, — сказав неспокійно Макквін. — Але ми можемо тут і кілька днів простояти.

— До речі, у якій ми країні? — запитала зі сльозами місіс Габбард.

Дізнавшись, що то Югославія, вона сказала:

— А! Одна з тих балканських країн. Чого ж ви очікуєте?

— Мадемуазель, ви єдина зберігаєте спокій, — Пуаро звернувся до міс Дебенгем.

Вона ледь знизала плечима.

— А що тут вдієш?

— А ви філософ, мадемуазель.

— Філософія передбачає безпристрасне ставлення. Гадаю, моє ставлення до ситуації більш егоїстичне. Я навчилася не піддаватися марним емоціям.

Вона навіть не дивилася на нього. Її погляд ковзнув по Пуаро й зупинився на вікні, за яким високими кучугурами лежав сніг.

— Мадемуазель, у вас сильна вдача, — стиха сказав Пуаро. — Гадаю, у вас найсильніша вдача з усіх присутніх тут.

— О, ні. Зовсім ні. Я знаю декого набагато сильнішого за мене.

— І це…

Здавалося, вона отямилася, усвідомивши, що розмовляє з незнайомцем, чужинцем, з яким до сьогоднішнього ранку перекинулась лише десятком фраз.

Вона засміялася ввічливо, але відчужено.

— Ну, візьмімо, до прикладу, ту поважну леді. Мабуть, ви помітили її. Надзвичайно потворна стара дама, але чомусь заворожує. Варто їй просто підняти мізинець і ввічливо щось попросити, весь потяг намагається їй догодити.