Розділ «Частина перша Факти»

Пуаро продовжив розповідь про спільні висновки, до яких дійшли вони з доктором Константіном. Мсьє Бук пожвавився, коли почув про розбитий годинник.

— Здається, це дає нам точний час скоєння злочину.

— Так, — сказав Пуаро. — Дуже зручно.

У його тоні прозвучало щось недомовлене, і обидва чоловіки зацікавлено глянули на нього.

— Ви казали, що своїми вухами чули, як Ретчетт розмовляє з провідником за двадцять перша?

Пуаро розповів, що тоді сталося.

— Ну, — сказав мсьє Бук, — це принаймні доводить, що Кассетті, або Ретчетт, як я продовжуватиму називати його, точно був живий за двадцять перша.

— За двадцять три перша, щоб бути точним.

— Отже, о дванадцятій тридцять сім, скажімо це офіційно, мсьє Ретчетт був живий. Принаймні є хоч один достовірний факт.

Пуаро не озвався. Він сидів, задумливо дивлячись перед собою.

Постукали в двері, увійшов офіціант.

— Вагон-ресторан вільний, мсьє, — сказав він.

— Ходімо туди, — сказав мсьє Бук, підводячись.

— Можна супроводжувати вас? — запитав доктор Константін.

— Звичайно, мій любий лікарю. Якщо мсьє Пуаро не заперечує?

— Ні, ні, звичайно, не заперечую, — сказав Пуаро.

Обмінявшись люб’язностями: «Après vous, Monsieur»[46] «Mais non, après vous»[47], вони вийшли з купе.