Розділ «Словник імен, назв, термінів»

ЄПИСКОП — вищий духовний сан служителів культу у християнській церкві, глава територіальних церковно-адміністративних одиниць — єпархій тощо.

ЄРУСАЛИМ — місто в Палестині. Вважається «святим містом» у християн, іудеїв та мусульман.

ЖЕБРУЩІ (орден жебраючих) — один з католицьких орденів, заснованих папством у першій половині XIII ст., який проповідував бідність і благочестя. Згідно зі статутом, ченці цього ордену не могли мати приватної власності та постійного житла і повинні були харчуватися з жебрацтва. Насправді ж цього обіту майже ніхто не дотримувався. Жебрущі ордени — тобто францисканці, домініканці, августинці і кармеліти.

ЗЕВКСИД (кінець V — поч. IV ст. до н.е.) — славетний грецький художник. Про дивовижну майстерність Зевксида свідчать античні джерела, а також римські копії його картин.

ЗЕВС (у римлян — Юпітер) — син Крона (звідси — Кроніон або Кронід) — верховний бог, батько богів і людей. Місце перебування Зевса — гора Олімп (Греція). При потребі він кидає блискавиці, гримить, збирає і розганяє хмари. У Давньому Римі культ Зевса злився з культом місцевого бога Юпітера — володаря всього світу. Розподіляє на землі добро і зло, встановлює суспільний лад, дає людям закони, стежить за мораллю, дотриманням традицій і звичаїв, виконанням релігійних культів. Переносно Зевс (Юпітер) — можновладець.

ЗЕЛОТИП (Зел) — син велетня Палланта і підземної річки Стікс, бог суперництва. Переносно — ревнивець, заздрісник.

ЗОДІАК (зодіакальне коло) — 12 знаків (сузір’їв) зодіаку (Овен, Телець, Близнюки, Рак, Лев, Діва, Терези, Скорпіон, Стрілець, Козерог, Водолій, Риба), через які протягом року проходить по небу сонце.

ІЄРОНІМ (бл. 340—420) — відомий теолог; у християнській міфології — святий. Ієронім переклав латинською мовою біблію (відома під назвою «Вульгата»). Повне зібрання його творів 1516 року видав з власними примітками Еразм.

«ІЛІАДА» — давньогрецька епічна поема про події останнього року Троянської війни (XII ст. до н.е.). Творцем її вважається Гомер (кінець IX—VIII ст. до н.е.).

ІНДУЛЬГЕНЦІЯ — повне або часткове прощення гріхів у католицькій церкві, яке надавалося віруючому за гроші. Починаючи з XII ст., індульгенції видавались особливо широко і стали значним джерелом наживи католицької церкви.

ІНТЕРДИКТИ — заборона богослужіння або справляння інших релігійних обрядів. Як одна із форм покари широко застосовувалася католицькою церквою в XI—XIII ст. Інтердикти накладались переважно папами.

ІОАНН Богослов — згідно з християнською міфологією, один із 12 апостолів — учнів Ісуса Христа. Йому приписують складання «Євангелія від Іоанна», «Апокаліпсиса» і 3-х послань.

ІПОЛІТ — син афінського царя Тесея. За легендою, в нього закохалася мачуха, а коли зазнала невдачі, звела на нього наклеп, що Іполіт хотів її збезчестити. Іполіт вважався умілим приборкувачем коней і по смерті був перетворений на сузір’я Візничого.

ІСОКРАТ (436—338 до н.е.) — відомий афінський оратор, автор численних промов і трактатів. Услід за софістом Полікратом написав промову «Бусирід», у якій вихваляв міфічного єгипетського царя Бусиріда.

ІУДЕЇ — жителі Іудеї, місцевості на півдні Палестини. Тут, очевидно, мова йде про єврейський народ узагалі.

КАЛЛІМАХ (310—240 до н.е.) — один з найбільших давньогрецьких поетів, представник олександрійської поезії. Мав численних наслідувачів у Давній Греції та Римі.

КАМАРИНСЬКЕ БОЛОТО — назва походить від Камарини — міста на острові Сицилії, поблизу якого було велике болото.

КАНІДА — ім’я відьми, про яку згадує Горацій («Сатири», І, 8).

КАРДИНАЛ — найвища після папи римського духовна особа в католицькій церкві. Кардиналів призначає папа, а папу вибирає колегія кардиналів.

КАРТУЗІАНЦІ — ченці картузіанського ордену, заснованого бл. 1084 року. Назва походить від Картузії — латинської назви долини Шартрез у Франції. Картузіанці славилися суворістю свого статуту і скромністю.