Розділ «Словник імен, назв, термінів»

ДІОНІС (Бахус, Вакх) — син Зевса, бог рослинності й вина, з VIII ст. до н.е. один із найпопулярніших богів у давніх греків; Діоніс ходив ніби всюди по землі, творив чудеса і вчив людей робити вино. Міг з’являтись у різних подобах: цапа, бика, лева, пантери; примушував текти з землі вино, молоко, мед тощо. На святах Діоніса брали участь і жінки. Процесія була галаслива і невгамовна. Супутниці Діоніса (Вакха) називались вакханками. Звідси «вакханалії» — розгульні бенкети з безтямним пияцтвом.

ДІОНІСІЇ — імена двох сиракузьких тиранів (о. Сицилія): Діонісія Старшого (406—367 до н.е.) та його сина і наступника Діонісія Молодшого (повалено 357 р.). Платон тричі їздив на Сицилію з метою переконати їх, щоб створили ідеальну державу, на зразок описаної у відомому його творі «Держава». Але всі спроби закінчилися невдачею, а остання навіть продажем Платона до рабства.

ДОДОНСЬКА МІДЬ. Перед храмом Зевса в м. Додоні (Північна Греція) стояли два стовпи: на одному була статуя хлопчика з батогом, а на другому мідна чаша. При найменшому подуві вітру батіг ударяв по чаші, внаслідок чого дзвін майже ніколи не стихав. Переносно «додонська мідь» — джерело безперервного шуму.

ДОНАТ Елій (нар. бл. 350 р.) — римський граматик і ритор. Збереглася його фундаментальна праця «Граматичне мистецтво» в 3-х томах, а також короткий її виклад, призначений для початківців. Особливо популярною була в середні віки.

ДОНЬКИ Юпітера — див. Музи.

ЕВКЛІД (поч. III ст. до н.е.) — грецький математик. У своїй праці «Елементи» систематизував досягнення грецьких попередників і, таким чином, відіграв виняткову роль у подальшому розвитку математики.

ЕВРИПІД (бл. 480—406 до н.е.) — великий грецький драматург, автор 92 творів, з яких збереглося лише 18. Нині найвідоміша його трагедія «Медея».

ЕГІДА ЮПІТЕРА — щит зі шкури кози Аматеї, яка вигодувала його своїм молоком.

ЕДИЛИ — виборні особи в Давньому Римі, головними обов’язками яких були: міський благоустрій, організація народних видовищ, поліційний нагляд, регулювання продовольчого постачання тощо.

«ЕККЛЕСІАСТ» — назва одного з творів ізраїльсько-іудейського царя Соломона.

ЕЛЛІНІСТ — знавець давньогрецької мови. (Греки називали себе еллінами, а свою країну Елладою).

ЕНДИМІОН — у давньогрецькій міфології юнак-красень, якого покохала богиня Артеміда. За деякими міфами, богиня місяця Селена (за іншим варіантом — Артеміда) заспала Ендиміона, щоб цілувати його сплячого.

ЕНЕЙ — у давньогрецькій та римській міфології троянський герой, син Афродіти (Венери). Після зруйнування Трої царював над уцілілим троянським народом. В VI ст. до н.е. з’являється міф про переселення Енея до Італії, де його нащадки заснували Рим. Від Енея виводили свій родовід Юлій Цезар і перший римський імператор Октавіан Август. Щоб довідатися про свою долю, Еней з допомогою Сивілли спускався нібито до підземного царства.

ЕНТИМЕМА — умовивід, в якому відсутній один із засновків.

ЕПІДАВРСЬКИЙ ЗМІЙ. Епідавр — грецьке місто на березі Сардонської затоки. Про змія Епідаврського згадує Горацій («Сатири», 1, З, 27).

ЕПІКУР (341—270 до н.е.) — грецький філософ, засновник філософської течії епікуреїзму; стояв на матеріалістичних позиціях. Епікур надавав великого значення відчуттям людини, її сприйнято зовнішнього світу. Метою життя він вважав розумну насолоду. «Стадо Епікура» — його послідовники, які піднесли насолоду в принцип етики. Поросям з цього стада називав себе в одному із своїх віршів Горацій («Послання», 1, 4, 16).

ЕРАЗМ (Дезидерій Еразм Роттердамський) — літературний псевдонім Герхарда Герхардса (1466—1536), гуманіста епохи Відродження родом з Роттердама (Нідерланди). Найвідоміший його твір «Похвала Глупоті» (1509 р.) — гостра сатира на можновладців, як світських, так і церковних. Щоб хоч якось пом’якшити гнів тих, кого він викриває, Еразм кепкує часом і над собою, зараховуючи й себе до мазунів Глупоти.

ЄВАНГЕЛІЄ — твори релігійного змісту, в яких розповідається про земне життя міфічного засновника християнства Ісуса Христа. Написані в період раннього християнства. Існує лише чотири, написані нібито учнями Христа. Ці твори складають так званий Новий завіт.

ЄВХАРИСТІЯ — таїнство причащання в християнській церкві, яке надає буцімто людям надприродної сили — «благодаті Божої».

ЄЛИСЕЙСЬКІ ПОЛЯ — згідно з віровченням давніх греків, місцевість у підземному царстві або на далеких островах блаженства, куди боги переселяють своїх улюбленців, даруючи їм безсмертя.