TextBook — Білле, це в тебе?
— М-м-можливо, — сказав він. — М-мабуть, д-д-дзвонить хтось із н-наш-ших.
Він тицьнув у кнопку «↑».
Едді відчинив їм двері. Обличчя в нього було білим та напруженим. Його лівиця висіла під дивним і водночас знайомим кутом.
— Зі мною все гаразд, — мовив він. — Я випив дві таблетки дарвону. Зараз не так кепсько.
Та було зрозуміло, що й не дуже добре: губи, які він стиснув так сильно, що їх було ледь видно, посиніли від шоку.
Білл глянув повз нього й побачив на підлозі тіло. Одного погляду було достатньо, аби зрозуміти дві речі: то був Генрі Баверз, і він помер. Білл обійшов Едді й присів біля тіла. Пляшка «Пер’є» стирчала в животі, скло вгрузло в плоть, затягнувши всередину рвані краї сорочки. Осклянілі очі Генрі були напіврозплющені. Його вишкірений рот був повен крові, що вже почала зсідатися. Пальці скрутилися, наче пташині лапи.
На нього впала тінь, і Білл поглянув угору. Беверлі. Вона дивилася на Генрі з порожнім обличчям.
— А с-скільки в-в-він за н-н-нами ган-нявс-ся…
Вона кивнула.
— Він наче й не постарів. Білле, ти бачиш? Наче зовсім не постарів.
Вона рвучко озирнулася на Едді — той сидів на ліжку. А от Едді постарів. Він здавався старим та змученим. Зламана рука безпорадно лежала в нього на колінах.
— Треба викликати Едді лікаря.
— Ні, — одночасно сказали Білл з Едді.
— Та його ж поранено! Поглянь на його…
— У м-місті нічого н-н-не з-змінилося, — мовив Білл. Він звівся на ноги, взяв Беверлі за руки й подивився в її обличчя. — Щойно м-ми в-в-вийдемо н-на вулицю… щойно в-в-втрутиться м-місто…
— Мене заарештують за вбивство, — понурим тоном проговорив Едді. — Або ж нас усіх затримають. Чи ще щось. А тоді трапиться якийсь нещасний випадок. Одна з тих особливих деррійських випадковостей. Можливо, нас посадять у в’язницю, а помічник шерифа сказиться й перестріляє нас. Можливо, ми потруїмося трупними отрутами або нам спаде на думку повіситись у своїх камерах.
— Едді, та це ж маячня! Це…
— Маячня? Справді? — перепитав він. — Згадай, у якому місті ми знаходимося.
— Але ж зараз ми дорослі! Ви ж не думаєте, що… Тобто він вдерся сюди посеред ночі… напав на тебе з…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Воно» автора Стівен Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина п’ята Ритуал Чуді[718]“ на сторінці 62. Приємного читання.