У нього під очима були здоровенні коричневі кола, а шия почорніла від бруду.
— Я п-піду до «Таун Хаусу», — сказав Білл. — П-просплю десь годин з ш-шістнадцять.
— І я так само, — озвався Річі. Він з надією глянув на Бев. — Кралечко, маєш цигарку?
— Hi, — відказала Беверлі. — Гадаю, знову кину.
— Мудра думка.
Вони почали повільно йти вгору схилом, пліч-о-пліч.
— Усе с-с-скінчено, — сказав Білл.
— Ми це зробили, — кивнув Бен. — Ти це зробив, Великий Білле.
— Ми всі це зробили, — мовила Беверлі. — Як би я хотіла, щоб ми не кидали там Едді. Цього я бажаю дужче за все.
Вони саме підійшли до перетину Верхньої Головної вулиці та Пойнт-стрит. Хлопчик у червоному дощовику та зелених гумових чоботях пускав паперового човника прудким потоком, який мчав уздовж хідника. Він звів очі, побачив, що вони дивляться на нього, й невпевнено помахав рукою. Біллові здалося, що це той хлопчик зі скейтбордом — той самий, чий друг бачив у Каналі акулу зі «Щелеп». Він посміхнувся й підійшов до нього.
— Тепер усе г-г-гаразд, — сказав Білл.
Хлопчик серйозно на нього подивився, а тоді вишкірився — посмішка була сонячною та сповненою надії.
— Ага, — озвався він. — Гадаю, що так.
— Можеш закластися своєю д-д-дупою.
Хлопчик засміявся.
— То що, б-будеш обережним на т-тому с-скейті?
— Та нє, — сказав хлопчик, і тепер уже Білл засміявся.
Він стримав порив скуйовдити хлопчакові волосся (скоріш за все, він образиться) та повернувся до інших.
— Хто то такий? — спитав Річі.
— Друг, — відповів Білл. Він засунув руки в кишені. — А ви пам’ятаєте, як ми вибралися минулого разу?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Воно» автора Стівен Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина п’ята Ритуал Чуді[718]“ на сторінці 129. Приємного читання.