— Прошу, — схлипнула вона, — будь ласка, Томе.
Він підсунув до неї вінтажного стільця на тонких гнутих ніжках, розвернув спинкою та сів на нього. Обличчя Тома, що позирало на неї поверх спинки стільця, нагадувало гелловінський гарбуз із прорізаними отворами.
— Слухай сюди, — сказав він. — Послухай свого старого дядька Томмі. Можеш це зробити, сучко, чи ти вже спалила свого ліфчика?[608]
Вона кивнула. Вона відчувала гарячий, мідний присмак крові в горлі. Плече горіло вогнем. Вона молилася, аби то був не перелом, а звичайний вивих. «Але це ще не найгірше. Моє обличчя, він збирався порізати мені обличчя…»
— Якщо ти подзвониш у поліцію й скажеш, що я тут був, то я стану все заперечувати. Ти ні хуя не доведеш. У покоївки вихідний, тож маємо такий собі інтим на двох. Звісно, мене все одно можуть заарештувати, як ти гадаєш?
Кей усвідомила, що знову киває, неначе до голови була прив’язана мотузка, за яку хтось смикав.
— Атож. І що я зроблю? Внесу заставу та швиденько повернуся до тебе. Твої цицьки знайдуть на кухонному столі, а очі плаватимуть в акваріумі. Ти мене зрозуміла? Ти зрозуміла свого старого дядька Томмі?
Кей знову розридалася. За мотузку досі хтось смикав — голова моталася вгору й униз.
— Чому?
— Що? Я… я не…
— Прокинься, щоб тебе! Чому вона поїхала туди?
— Я не знаю! — скрикнула Кей.
Він пригрозив їй розбитою вазою.
— Я не знаю, — сказала вона тихіше. — Прошу. Вона не сказала мені. Прошу, не кривдь мене.
Він кинув вазу в смітник і підвівся.
Він пішов, цей незграбний чоловік-ведмідь, похиливши голову й не озираючись.
Вона кинулася слідом і замкнула двері. Вона побігла на кухню та замкнула двері з чорного ходу. На мить замислившись, вона пошкандибала нагору (так швидко, наскільки дозволяв біль у животі) та замкнула скляні двері, що виходили на балкон другого поверху. Раптом він вирішить ковзнути вгору по одній з колон і залізти всередину. Він був травмованим, але, окрім того, божевільним.
Вона вперше підійшла до телефону та вже опустила руку на слухавку, коли згадала його слова.
«Внесу заставу та швиденько повернуся до тебе… твої цицьки на кухонному столі, а очі в акваріумі».
Кей відсмикнула руку від телефона.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Воно» автора Стівен Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина третя Дорослі“ на сторінці 88. Приємного читання.