Розділ «Частина третя Дорослі»

— …знаю…

— Що?

— Я не ЗНАЮ!

Він пустив та відштовхнув її. Схлипуючи, Кей повалилася на підлогу, з носа струменіла кривава юшка. Потім пролунав мелодійний звук, ніби щось розбилося, і коли Кей озирнулася, Том уже схилився над нею. Він відбив вершечок іншої вази, цього разу з вотерфордського кришталю.[607] Він тримав вазу за денце, зупинивши зазубрену горловину в кількох дюймах від її обличчя. Вона витріщилася на гостре скло, мов зачарована.

— Дай-но я тобі дещо поясню, — промовив він, випльовуючи слова вперемішку з гарячим повітрям, — ти скажеш мені, куди вона поїхала, або збиратимеш обличчя з підлоги. У тебе три секунди, може, менше. Коли я злюся, час біжить швидше.

«Моє обличчя», — подумала вона й здалася… чи прогнулася, як вам більше до вподоби. Вирішальною стала думка про те, що це чудовисько поріже їй обличчя битою горловиною вотерфордської вази.

— Вона поїхала додому, — схлипнула Кей, — до рідного міста. Деррі. Є таке місце, Деррі, в штаті Мейн.

— На чому вона поїхала?

— Сіла на а-а-а-автобус до Мілуокі. Звідти хотіла добиратися літаком.

— От пизда драна! — скрикнув Том, підводячись. Він бездумно описав велике півколо по кімнаті, скуйовджуючи своє волосся, так що воно тепер стирчало в різні боки.

— Ах ти пизда, ах ти дірка тупа, ах ти манда відполірована!

Він підхопив витончену дерев’яну статуетку (яка була в Кей, відколи їй виповнилося двадцять два) у формі чоловіка й жінки, що займалися коханням, і пожбурив у камін, де вона розлетілася на шматки. Том помітив своє відображення в дзеркалі над каміном і на мить застиг із виряченими очима, наче побачив привида. А потім знову накинувся на Кей. Він дістав щось із кишені своєї спортивної куртки, і з тупим здивуванням жінка побачила перед собою книжку в м’якій палітурці. Обкладинка була майже чорна, окрім назви, написаної червоними блискучими літерами та малюнка, на якому кілька молодих людей стояли на кручі понад річкою. «Чорні пороги».

— Що це за хрін?

— А? Що?

— Денбро, Денбро.

Він нетерпляче махав книгою перед її обличчям, а потім ударив нею Кей. Щока запалала від болю, а потім по шкірі розійшовся жар, наче від червоного розпеченого вугілля.

— Де він?

Кей починала розуміти.

— Вони були друзями, У дитинстві. Вони обоє виросли в Деррі.

Том ще раз огрів її книгою, цього разу по іншій щоці.