Розділ «Частина третя Дорослі»

Потім вона пішла у ванну й поглянула на свій ніс, схожий на перестиглий помідор, і синець на все око. Вона не заплакала, бо сором і страх були сильнішими за сльози. «Ох, Бев, люба, я зробила все, що могла, — подумала вона, — але моє обличчя… він сказав, що поріже мені обличчя…»

В аптечці знайшлися «Дарвон» і «Валіум». Вона повагалася, а потім взяла по пігулці з кожної пачки. Вона пішла в дім Сестер Милосердя по допомогу та зустріла відомого нам лікаря Ґеффіна, який зараз був єдиним чоловіком у цілому світі, чия смерть не викликала б у Кей бурхливої радості.

А звідти — знову додому, знову додому, джиґеті-джоґ.[609]

Вона підійшла до вікна в спальні та поглянула надвір. Сонце майже закотилося за обрій. На Східному узбережжі зараз пізні сутінки, напевне, в Мейні година сьома.

Що робити з копами, ти вирішиш пізніше. Зараз головне — попередити Беверлі.

«Було б набагато легше, — подумала Кей, — якби ти, моя люба Беверлі, розказала мені, де збираєшся зупинитися. Гадаю, ти сама ще не знала».

Вона кинула курити два роки тому, проте в шухляді столу тримала пачку «Пел Мел» — про всяк випадок. Вона дістала одну сигарету, затягнулася й скривилась. Останнього разу вона курила з цієї пачки десь у грудні 1982 року, і ця крихітка була залежаною, наче поправка про рівність прав у сенаті штату Іллінойс. Кей усе одно курила, примруживши одне око від диму, друге ж мружилося саме по собі, та й баста. Дякуючи Тому Рогану.

Сутужно вправляючись лівою рукою (той сучий син вивихнув їй робочу руку), вона набрала довідкову штату Мейн і запросила назви та телефонні номери всіх готелів і мотелів у Деррі.

— Мем, це займе багато часу, — з сумнівом повідомила оператор.

— Навіть довше, ніж ти думаєш, сестро, — відповіла Кей. — Я писатиму своєю невмілою рукою. Робоча подалась у відпустку.

— Зазвичай, ми не…

— Послухай мене, — незлобливо перебила Кей. — Я дзвоню з Чикаго. Я намагаюся вийти на зв’язок зі своєю подругою, яка щойно кинула чоловіка та подалася в Деррі, де виросла. Її чоловік знає, куди вона поїхала. Він отримав цю інформацію, відлупцювавши мене так, що я світу білого не бачу. Цей чоловік — психопат. Подруга має знати, що він іде до неї.

Виникла довга пауза, а потім оператор довідкової промовила значно людянішим голосом:

— Гадаю, вам насправді потрібен номер Деррійського поліцейського департаменту.

— Гаразд, я його теж запишу. Але її треба попередити, — сказала Кей. — А ще…

Вона згадала про порізану щоку Тома, гулю на чолі, ще одну — на скроні, шкутильгання, жахливі, набряклі губи.

— Може, буде достатньо, якщо вона просто дізнається про його приїзд, — завершила вона.

Ще одна довга пауза.

— Ти там, сестро? — спитала Кей.

— «Арлінгтон Мотор Лодж», — відповіла оператор, — 643-8146. «Бессі Парк Інн», 648-4083. «Баньян Мотор Корт»…