Розділ «Частина третя Дорослі»

— Я думаю, що г-готовий убитися, — сказав Білл, і хлопець розсміявся.

Білл поставив скейтборд на тротуар і наступив на нього однією ногою. Покатав його на пробу вперед і назад. Хлопець дивився. Подумки Білл побачив себе, як він їде вниз по Вітчем-стрит у бік Джексон-стрит на зеленому, як авокадо, скейтборді цього малого, позаду нього напинаються поли піджака, його лиса голова блищить на сонці, коліна підігнуті тим тендітним чином, як ото підгинає коліна сексуальна білявка в свій перший день на сніжному схилі. Така поза, що підказує тобі: у своїй уяві вона вже впала. Він міг закластися, що цей хлопець їздить на скейтборді не так. Він міг закластися, що цей хлопець їздить

(«наввипередки з дияволом»)

так, ніби завтрашнього дня не існує.

Те гарне відчуття померхло в його грудях. Білл побачив, і то занадто ясно, як дошка висковзає йому з-під ніг і, необтяжена, кулею летить униз по вулиці, неймовірно яскраво-зелена, того кольору, який може полюбитися тільки дитині. Він побачив себе, як він гепається на гузно чи, можливо, на спину. Повільний наплив камери в окрему палату Деррійського міського шпиталю, як та, в якій вони колись відвідували Едді, після того як він зламав руку. Білл Денбро цілком закований у гіпс, одна нога висить на блоках і тросиках. Заходить лікар, дивиться на його картку, дивиться на нього, а потім каже: «Ваша провина полягає у двох ляпсусах, містере Денбро. Перший — це безпорадність зі скейтбордом. Другий — ви забули, що вам уже близько сорока років».

Білл нахилився, підхопив скейтборд і віддав його назад малому.

— Гадаю, не варто, — сказав він.

— Страшко курям на сміх, — промовив хлопчик, але благодушно.

Білл завів великі пальці собі під пахви й залопотів ліктями, приказуючи: «Ко-ко-ко».

Хлопчик засміявся.

— Слухайте. Мені вже треба додому.

— Будь обережним на цьому, — нагадав йому Білл.

— Не можна бути обережним на скейтборді, — відповів хлопчик, дивлячись на Білла так, ніби в того не вистачало клепки під дахом.

— Правильно, — погодився Білл. — Гаразд. Як то кажуть у нас у кінобізнесі, я тебе чую. Але тримайся подалі від дренажних колодязів і водостоків. І гуляй разом із друзями.

Хлопець кивнув:

— Та я тут поряд зі своїм домом.

«Мій брат також був поряд», — подумав Білл.

— У всякому разі, це скоро закінчиться, — сказав Білл малому.

— Справді? — перепитав хлопчик.

— Я так думаю, — сказав Білл.