TextBook А вже через день Бен Генском щирився до них і казав:
«Ми зможемо».
«Ми зможемо».
«Ми зможемо затопити геть
2
усе Пустовище, якщо захочемо».
Білл з Едді подивилися на Бена з сумнівом, а потім на те, що він притаскав з собою: кілька дощок (поцуплених із заднього подвір’я містера МакКіббона, але з цим усе було окей, бо містер МакКіббон сам напевне їх потяг у когось іншого), молот, лопата.
— Ну, не зн-знаю, — сказав Едді, зиркнувши на Білла. — Коли ми пробували вчора, то не дуже добре виходило. Течія весь час змивала наші ломаки.
— З цим вийде, — сказав Бен. Він також подивився на Білла, чекаючи остаточного рішення.
— Ну, д-давайте сп-п-пробуємо, — сказав Білл. — Я д-д-дзвонив Р-р-річі Тозіеру в-в-вранці. Він ск-ск-сказав, що б-буде тут п-п-пізніше. Може, він і Стенлі за-за-захочуть д-допомогти.
— Хто такий Стенлі? — запитав Бен.
— Юріс, — відповів Едді. Він усе ще обережно дивився на Білла, котрий сьогодні здавався якимсь іншим — притишеним, уже не в такому захваті від ідеї греблі. Білл сьогодні виглядав блідим. Відсутнім.
— Стенлі Юріс? Здається, я його не знаю. Він ходить у Деррійську початкову?
— Він нашого віку, але тільки закінчив четвертий клас, — сказав Едді. — Він пішов до школи на рік пізніше, бо багато хворів, коли був малим. Якщо думаєш, тобі дісталося на горіхи вчора, то порадій, що ти не Стен. Дехто повсякчас збиває Стена на пси, ба й гірше.
— Він єв-єврей, — сказав Білл. — Б-б-багато д-д-дітей його не лю-у-ублять через те, що він єврей.
— Ой-йо? — перепитав Бен вражено. — Єврей, ге? — А потім обережно продовжив: — Це, як бути турком, чи більше як тим, ну знаєш, єгиптянином?
— Г-а-а-адаю, це більше, як т-т-турком, — сказав Білл. Він взявся за одну з принесених Беном дощок і роздивлявся на неї. Та мала приблизно шість футів довжини й була фути три завширшки. — Мій т-т-тато каже, в більшості є-е-евреїв великі носи й к-к-купа грошви. Але в С-с-с…
— Але в Стена звичайний ніс і він завжди порожній, — завершив Едді.
— Йо, — кивнув Білл і вперше цього дня розплився у справжній усмішці.
Бен вишкірився.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Воно» автора Стівен Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга Червень 1958 року“ на сторінці 57. Приємного читання.