— Ну й мерзотник же ти, Ескуте, — мовила жінка.
— Але дотепний?
— Хіба що трошечки.
— Неекару, я маю для тебе погану новину, — і далі молотив своїм гострим язиком Ескуте. — Оце вже тисячний раз, коли до цього тіпі вночі заходить жінка, і їй на тебе начхати.
— Стули пельку! — пробурчав Неекару.
— А ти, Тіететі, — вів далі Ескуте, — цієї ночі станеш чоловіком. І це, як не дивно, вимагає близькості жіночого тіла до твого. Тож, якщо ти, звісно ж, не хочеш просто спостерігати, як це робить майстер, — озвися, щоб найвродливіша, але й найледачіша жінка цього племені змогла тебе знайти.
— Я тут, — промимрив я.
— Неекару, якщо ти не збоченець, то вимітайся геть, — мовила Ні За Холодну Воду.
— Та йду вже… — почулося у відповідь. — Be-а ца накекупаре (уставай, буркотуне)!
— А може, я не хочу нікуди йти, — озвався Ескуте. — І взагалі, я — майбутній вождь нашого племені, тож мене краще слухатися.
Урешті-решт хлопці, забравши свої ковдри, повиходили з тіпі.
— Тіететі? Скажи бодай щось, інакше я тебе не знайду в темряві.
— Іди вздовж стіни, що праворуч від тебе.
Ось дівчина вже торкнулася моєї ковдри. Було надто темно, щоб я міг розгледіти її. Почулося слабке шурхотіння — це вона роздяглася. А потім лягла поряд зі мною, і я відчув, яка гладенька в неї шкіра. Красуня стала цілувати мою шию та пестити моє тіло своїми ніжними рученятами. А я захотів погладити її між ніг, та вона веліла не займати її. І я підкорився: вона ж була дорослою жінкою й добре знала, що треба робити.
Певно, вона теж так вважала. Її губи й далі ніжно пестили мою шию, а пальчики — тіло, і тривало це значно довше, ніж я уявляв. А потім вона сіла на мене верхи, і я відчув, що наші тіла поєдналися.
Аж раптом у цю ідилію встряв Ескуте, який, просунувши голову до тіпі, чемно поцікавився, чи я вже, чи ще ні. Але Ні За Холодну Воду веліла йому вимітатися.
Дівчина поцілувала мене в ніс. І ми завмерли, прислухаючись до безгучної розмови наших тіл.
— Чи добре тобі, брате мого чоловіка? — сказала нарешті вона.
Я пробелькотів щось нерозбірливе.
— А так?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Син» автора Філіпп Майєр на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Філіпп Майєр Син“ на сторінці 56. Приємного читання.