Розділ «Філіпп Майєр Син»

Син

— Не зважай на те, як мене звуть люди, — солодко прощебетала краля. — Моє справжнє ім’я — Самотня Пташка.

Коли Неекару та Ескуте повернулися, ми із Самотньою Пташкою вже дрімали під ковдрою. Я чекав, що Ескуте знову почне пащекувати. Та він тільки прошепотів щось до Неекару, а той так само тихо щось відповів. Потім Неекару вклався спати. Ескуте ж тихенько підійшов до нас. Торкнувшись спочатку волосся Самотньої Пташки, він провів долонею по моїй щоці. Потім лагідно поплескав мене по плечу, сказавши мовою команчів щось таке, чого я не зрозумів. Самотня Пташка щось промурмотіла вві сні, й Ескуте, ніжно поцілувавши її волосся, знову торкнувся мого плеча. А тоді поцілував мене в чоло та й пішов до своєї постелі.

Хлопці поснули, мені ж ніяк не спалося. Урешті-решт я, не витримавши, розбудив Самотню Пташку.

Прокинувся я, відчувши, що дівчина вилазить із-під ковдри. Ледь розвиднялося, тож я подумав, що ще рано, і взяв її за руку. Але красуня, вивільнившись, похитала головою.

— Ні, — прошепотіла вона. — Мені вже час іти.

— А все-таки, чому тобі дали таке дивне ім’я?

— Тому що я працюю не за п’ятдесятьох, а всього-на-всього за десятьох, — усміхнулася вона й поцілувала мене на прощання. — Ти тільки не витріщайся на мене при всіх. Те, що сталося цієї ночі, найімовірніше, не повториться ніколи. Це вперше мій чоловік відправив мене до когось іншого. І я не знаю, який настрій він матиме, коли я повернуся.

Уранці, коли ми втрьох снідали сушеною лосятиною та спостерігали за повсякденною метушнею селища, я помітив, що з Ескуте щось негаразд. Адже він звичайно був дуже охайним, а от сьогодні — навіть не розчесав своє довге волосся.

— То що тепер? — мовив я, порушуючи мертву тишу, що панувала в нашому тіпі протягом усього ранку. — Гладкий Вовк гніватиметься на мене?

— Зовсім ні, — спідлоба зиркнув на мене Ескуте. — Він просто відріже твоє причандалля, і все. Сподіваюся, у тебе залишилися спогади, варті цього.

— Та не слухай ти його! — втрутився Неекару. — Він же просто нетямиться від ревнощів. Ти єдиний, кому пощастило переспати з найвродливішою жінкою в нашому селищі. Ну, звичайно ж, якщо не враховувати того, хто заплатив за неї півсотні коней.

— Півсотні коней заплатив мій батько, а не брат! Якщо б Ні За Холодну Воду дісталася батькові — це було б справедливо. А так…

— Гляньте, як розійшовся, — похитав головою Неекару.

— А як інакше?! — не вгавав Ескуте. — Я ж чудово знаю, що батько не платитиме такий викуп, коли мені закортить одружитися.

— А з ким ти хочеш одружитися? — обережно запитав я.

— Та ні з ким! — відрубав Ескуте. — Той жирний виродок забрав собі незвичайну красуню, яка мала б дістатися мені. А іншої мені не треба.

— Ти б краще на її сестру оком накинув, — сказав Неекару.

— Вісьмох коней із того викупу, — не звернув уваги на його слова Ескуте, — здобув у походах особисто я. А той вилупок і пальцем не поворухнув. Жалюгідний жирний боягуз! Коли він востаннє у похід ходив?

— Ти б оце припинив, — мовив Неекару.

— Мені начхати, якщо він почує!

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Син» автора Філіпп Майєр на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Філіпп Майєр Син“ на сторінці 58. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи