Розділ «Філіпп Майєр Син»

— Оце так!

— Між іншим, у тебе є батько. А це велике щастя, за яке треба завжди бути вдячним.

— Твій батько загинув смертю героя, — опустив погляд Ескуте. — Щасливі Мисливські Угіддя — саме для таких, як він.

— Дякую, що втішив, Ескуте. Але де вони є, ці Щасливі Мисливські Угіддя? Я чув, що туди начебто можна потрапити, якщо вирушити на захід, і їхати дуже-дуже довго. Іноді моя туга за батьком стає просто нестерпною. Так хочеться бодай на мить почути його голос, відчути дотик його руки. Усі запевняють, що він — на далеких-далеких західних землях. А Тіететі каже, що далеко-далеко на заході — нескінченна солона вода. І все. Де ж вони — ті землі, де коні не бігають по траві, а літають по небу, і не буває ні спеки, ні холоднечі, і дичина сама настромлюється тобі на списа й сама підсмажується? Де вона є, та чарівна країна?

— Пробач, — похнюпився Ескуте. — Мабуть, я занадто скаржуся на життя.

— Та ти що…

— А все ж, що буде далі? — обережно втрутився я. — Невже Ні За Холодну Воду вже ніколи не прийде до мене?

— Наскільки я знаю свого брата — ніколи.

— Дуже важко сказати щось напевне, — мовив Неекару. — Але в усякому разі тобі краще взагалі припинити про неї думати. Гладкий Вовк зробив тобі надзвичайно щедрий подарунок. Але він, очевидно, пішов на це просто для того, щоб виставити себе перед усіма добрим і благородним. От і все.

— Їй було наче добре зі мною.

— Ой, обережніше із цим, хлопчику, — похитав головою Ескуте.

— Може, їй і було добре, — неквапно заговорив Неекару. — Та не слід забувати, що вона робила це з дозволу чоловіка. Якщо ж таке трапиться всупереч його волі — він відріже дружині носа, відітне вуха та поріже щоки. А з тобою він учинить або так само, або й гірше.

— Словом, тобі краще не висовуватися, — застережливо підняв руку Ескуте. — Усе буде гаразд, якщо мій брат вважатиме тебе малим, тихим хлопчиком, якому до нього ще рости й рости.

— Краще зверни увагу на Квітку Прерії, молодшу сестру Ні За Холодну Воду, — сказав Неекару. — Вона досі незаміжня.

— І до того ж не така ледача, як її сестра, — підтакнув Ескуте. — Хоч і не така вродлива.

— Однак дуже гарна. І ще розумна.

— Авжеж. І тому з нею прагнуть одружитися майже всі воїни з нашого селища, які, на відміну від Неекару, вбили чимало ворогів і вкрали багато коней.

— Але зауваж, Тіететі: якщо ця дівчина спала з Ескуте, то, найпевніше, підчепила від нього якусь заразу.

— І взагалі, Тіететі, — глянув на мене Ескуте, — тобі слід більше уваги приділяти стрільбі з лука. А те, що сталося… ну, вважай це подарунком від Великого Духа.

— Полювання й походи, сину мій, — урочисто підтакнув Неекару.