Розділ «Філіпп Майєр Син»

Він устав зі стільця, підібрав із підлоги три інші блокноти й жбурнув усі чотири у вогнище. А потім поцілував її в чоло й побажав доброї ночі.

Переконавшись, що він пішов, Джинні, узявши коцюбу, вигребла таємничі щоденники з каміна майже неушкодженими.

Ані своїм братам, ані комусь іншому вона цих блокнотів не показувала, адже знала, що вони повинні стати таємницею. Тільки її таємницею.

Джонас увесь день поводився якось дивно: після школи — пішов до своєї кімнати, замість того щоб приєднатися до батька на пасовиську; під час вечері — майже нічого не з’їв. Може, захворів на грип?

Після вечері Пол із Клінтом пішли до бібліотеки — пограти в карти. А Джинні попрямувала до своєї тераси, де любила спати теплими ночами. Тільки-но вона влаштувалася на ліжку з книжкою, помітила темну постать, яка спускалася з пагорба, — сутулу й похнюплену. Та це ж Джонас!

Навіть згадуючи події цього вечора потім, Джинні не могла зрозуміти, чому вирішила піти за ним. Так чи інакше, вона теж спустилася з пагорба, до самісіньких стаєнь, і присіла в тіні під стіною, чекаючи, що буде далі. Ага, вікно засвітилося. Може, у Джонаса там — побачення з дівчиною? (Цікаво, хто ж вона?) Ні, Джинні помилилася: її брат прийшов до стайні, щоб вивести звідти коней. Ударив долонею по крупу одного, другого… і ось уже всі вони побігли до пасовиська, немовби розчиняючись у нічній темряві.

Дівчинка, підібравшись іще ближче, спостерігала за Джонасом крізь шпарку в дерев’яній стіні. Хлопець, зійшовши на горище, де зберігалося сіно, скидав оберемки один за одним донизу. Коли назбиралася вже чималенька купа, він зліз і вилив на неї цілий глек сирої нафти.

— Що ти робиш? — вигукнула дівчинка, розчахнувши двері.

Джонас озирнувся, і вона вийшла на світло.

— Джинні… — спантеличено пробелькотів він.

— Що це ти робиш? — знову спитала вона.

— Намагаюся вирватися на волю. Це єдиний спосіб.

Джинні лишень мовчки витріщилася на нього.

— Це через батька, — стенув плечима хлопець. — Я хочу з’ясувати, як він чинитиме, коли моє перебування тут стане обходитися йому надто дорого. Адже гроші — це єдине, що справді може зачепити батька за живе. Можеш просто зараз бігти до нього й усе розповісти, бо мені байдуже.

— Я нікому нічого не скажу.

— Тоді піди-но перевір, чи всіх коней я вивів зі стаєнь. Бо я щось ніяк не можу з думками зібратися.

Дівчинка так і зробила — зайшла всередину й перевірила кожне стійло.

А потім спостерігала крізь відчинені двері, як її брат майструє з палиці й старої сорочки смолоскип, занурює його в нафту, запалює й кидає на купу сіна. Полум’я одразу розгорілося, та так, що аж загуло-зашуміло. І хлопець, вибігши за двері, зачинив їх, а тоді взявся разом із Джинні підійматися на верхівку пагорба. І вже звідти двоє підлітків спостерігали за тим, як усередині стайні розгоряється вогонь; це було схоже на схід маленького сонця. Коли з усіх шпарин дерев’яної споруди повалив, зливаючись із нічною темрявою, чорний дим, вони підвелися, і Джонас пригорнув сестру до серця. Узявшись за руки, обоє тихенько попрямували до батькового дому.

Розділ 69

Улісс Ґарсія