Розділ «Філіпп Майєр Син»

Син

Я не знайшов що їй відповісти.

— Вибач, але я стомилася вдавати із себе великотерплячу дружину. Спочатку я думала, що ця роль мені підходить. Але тепер відчуваю, що терпець мені вже уривається. Так, я й надалі роститиму твого сина без твоєї допомоги. Та якщо ти думаєш, що я ще й триматиму своє обурення в собі, — глибоко помиляєшся.

— А хіба негри не можуть тобі допомагати з Евереттом?

— Моя мати завжди знаходить для них якусь іншу роботу.

— Цікаво, а ти взагалі уявляєш, як мені доводиться, коли я воюю? Сплю не в ліжку, як ти, а просто неба — це якщо вдається поспати, бо інколи й дощ цілу ніч іде. А ще — харчуюся не всілякими там делікатесами, а червивими галетами, і це в кращому разі. І ворожі кулі, між іншим, частенько посвистують біля самісіньких моїх вух.

— А я відчуваю себе кимось на кшталт коханки, до якої ти навідуєшся час від часу… Не вдавай, будь ласка, що живеш у суцільних муках. Ну хіба я тебе не знаю? Ти ж не згодився б на таке життя, якби воно тебе не приваблювало.

На якийсь час запала тиша. Мадлен скривилася — ось-ось розридається, — утім наступної миті мовила:

— Ні. Я не хочу, щоб твій останній спогад про мене був… ось таким.

— Зі мною нічого не станеться.

— І коли ти вже припиниш це стверджувати?

— Гаразд, вважай, що я цього не казав.

— Знаєш, спершу я побивалася лише від думки, що ти, можливо, знайшов собі якусь дівулю. А тепер розумію, що це було б краще, ніж… те, що є.

Розділ 50

Дж. Е. Мак-Каллоу

День не задався із самісінького ранку. Пілот її приватного літака захворів, і замість нього за штурвал сіла якась особа жіночої статі (вигляд вона мала такий, ніби справді тямить у цій. Вісімдесятишестирічна Джинні до цього, мабуть, десять тисяч разів підіймалася на борт літака — протягом багатьох років їй доводилося літати пересічно двічі на день. Але на цей, десять тисяч перший, раз їй раптом захотілося скасувати політ. Тож, хоча все минуло щонайкраще й літак не трясло навіть під час посадки, — вона ніяк не могла позбутися того неприємного відчуття, що виникло в неї перед польотом.

Увечері вона вийшла на терасу — помилуватися заходом сонця. Навколо панувала якась особливо урочиста тиша. Небо палало всіма відтінками червоного й пурпурового, а он там — такий соковитий жовтогарячий… Невже скоро прийде її останній день, і вона ніколи більше не побачить усієї цієї краси? А раптом їй навіть до завтра не вдасться дожити? Про це не можна думати без сліз… Хто це маячить у неї перед очима, мов надокучлива муха? Здається, Френк Мебрі. Ну чого йому від неї треба? Він що — осліп чи оглух і не бачить, у якому вона зараз стані? Та ні, у нього просто макітра не варить. Інший уже давно плюнув би та пішов геть, образившись, що на нього не звертають уваги. А цей — і досі мне в руках свого капелюха, тупцюючись на місці.

— Мем… — пробелькотів він через хвилину.

Довелося, утерши сльози, кивнути йому.

— Я оце прийшов спитати… пам’ятаєте, про що ми з вами нещодавно розмовляли?

— Ні.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Син» автора Філіпп Майєр на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Філіпп Майєр Син“ на сторінці 229. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи