Еверетт мав такий вигляд, ніби ось-ось заплаче. Що ж до його матері, її наче підмінили: з часів початку війни вона ніби постарішала років на десять. Я помітив, що її стан щось надто швидко став таким, як раніше. А ці темні кола під очима, та ще й синці на тілі від найменшого дотику… Усе-таки я припустився свого часу фатальної помилки.
Привівши мене до спальні, Мадлен поклала мої руки собі на груди. Звісно, особливого запрошення мені не потрібно було. Та вона, як я помітив, не надто й знемагала від бажання.
Хай там як, а їй хотілося вдовольнити мене. Але коли ми роздяглися й лягли на постіль, вона, піднявши стегна трошки вище, мовила:
— Спробуй-но краще сюди, а то ще моє молоко скисне… Ну як — добре тобі?
Я кивнув.
— Не гірше, ніж…
— Авжеж, — пробелькотів я.
— І мені теж добре, хоча й боляче трохи.
Після всього Мадлен перевернулася на живіт, щоб роздивитися мене.
— А я думала, що він буде брудний… хоча запах усе-таки є.
— Піду, мабуть, помиюся.
— Мені дуже хотілося зробити тобі приємне. То як, добре було?
— Аякже, — тільки й мовив я.
У великому будинку негри завжди підігрівали для чогось воду, тож я пішов туди й сказав їм, що мені треба прийняти ванну. Коли, помившись, повернувся до Мадлен, вона вже вдяглася.
— Це через Еверетта? — спитав я.
— Може, і через нього…
Будиночок здавався мені надто тісним і темним. Довелося подумки нагадати собі, що я люблю своїх дружину й сина.
— …а може, через те, що мені бракує твоєї уваги?
— Я ж тут, поряд із тобою.
— Ти приїжджаєш на день-два, щоб порозважатися зі мною в ліжку, а потім — знову їдеш геть на кілька місяців. Я почуваюся, наче якась… корова.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Син» автора Філіпп Майєр на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Філіпп Майєр Син“ на сторінці 227. Приємного читання.
TextBook