— Наші з тобою батьки наче й не прожили тут усе своє життя, а просто зупинилися переночувати. Отакий вигляд тепер має це місце.
— Спекулянти назнущалися з усіх нас, — тільки й сказав я.
Мені здалося, що він зараз заплаче, та я помилився. Радіти він не радів, але й сумним також не був — мабуть, йому-таки подобалася ідея побачити світ.
— Знаєш, якби я тут залишився — набудував би шосе, щоб можна було швиденько давати всьому лад. Уявляєш: десять хвилин їдеш в авто замість того, щоб плентатися верхи чотири години! Не треба було б ночувати на пасовиськах: раз — і вдома. Корм худобі можна було би просто з вантажівок розкидати. У тебе все це вийшло б дуже добре — якби ти тільки цього справді захотів. Але ми з тобою мусимо визнати, — мій друг наступив на мескітовий пагінець, — що ніхто й ніщо вже не поверне колишню красу цій зґвалтованій землі. Хотів би я, щоб наші батьки фотографували тутешні пейзажі тоді, коли ми були малими. Я б тоді стер зі своєї пам’яті те, що бачу зараз перед собою.
Коли я прийшов додому, мій батько сказав, що був у курсі планів Пінкарда від самого початку. І тому вже кілька місяців як вирішив придбати права на корисні копалини в надрах половини їхніх земель. Я спитав, звідки ми візьмемо стільки грошей.
— Треба продати пасовиська на тому березі Нуесес, — мовив він.
— А де ж ми бичків пастимемо?
— Завдяки знижці нам звільниться по тридцять одному з половиною долару за акр. Тож ми зможемо заплатити не лише за ті корисні копалини, а й за половину земель Ґарсія.
— Пасовиська за річкою Нуесес можна побачити з будь-якого пагорба нашої території, — заперечив я.
— То й що? Розкуплять їхні фермери, і ми милуватимемося їхніми красунями-доньками.
— А якщо я скажу «ні»?
— Можеш казати все, що завгодно.
Звичайно, я підписав усі папери, які мені підсунув полковник. Тепер намагаюся втішити себе думками, що ті пасовиська були не такими вже й зручними для нас. Батько ж утішає мене тим, що ці права на корисні копалини значно важливіші за продані землі.
— Поверхня там і купи лайна не варта, — казав він. — На наше щастя, ті невігласи-янкі надто покладаються на свою «освіту» й тому думають, що знають геть усе.
Послухати його балачки — то все просто чудово. Але ж ті землі були найпридатнішими для випасу бичків. І тепер нам із вакуерос відчутно додасться роботи, а ще збільшаться витрати на розведення худоби.
Щодо корисних копалин — по берегах річки стали активно бурити свердловини, знайшлася робота для всіх безробітних водіїв вантажівок та підсобних робітників. Ціни на оренду землі зросли втричі. Однак нафту наразі знайшли аж біля Пьєдрас-Пінтас — далеченько на схід звідси. Та й ті свердловини забезпечують лише по кілька сотень барелів на день. Усе ж інше — газ, який наразі нікому не потрібен.
26 квітня 1917 року
Полковник, якого не було вдома весь тиждень, повернувся сьогодні з Вічіта Фоллс і гордо мені оголосив, що придбав майже нову роторну бурову установку за дуже низьку ціну; установку привезли сюди на кількох старих вантажівках. «Її колишній власник розорився», — сказав він, наче лише через те й наважився на цю покупку.
Також мій батько привіз сюди п’яного як чіп гаврика, який стверджував, що він геолог. А з ним — іще чотирьох пияків, перший із яких назвався майстром із буріння, другий — монтером установки, а третій і четвертий — кранівниками. Вигляд ці п’ятеро мали такий, ніби проспали всю ніч у калюжах, де до того весь день валялися свині.
— Де ти роздобув отаке «диво природи»? — спитав я.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Син» автора Філіпп Майєр на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Філіпп Майєр Син“ на сторінці 125. Приємного читання.