Розділ «Філіпп Майєр Син»

Десь опівдні ми, досягнувши підніжжя пагорбів, погнали коней далі — уздовж висохлого струмка. Переваливши через пагорби, ми зупинилися, щоб зібратися з думками. Я під’їхав до Тошавея та Пізона, який саме наповнював свого бурдюка, проклинаючи індіанців, що запустили коней у воду й зіпсували її.

— Неперевершений Тіететі власною персоною! — вигукнув Пізон. — Той, чия сміливість не має меж!

Я лише криво посміхнувся у відповідь.

— Це було справді прекрасне видовище, Тіететі, — посміюючись, вів далі він. — Ти скакав просто посеред юрби мексиканців і стріляв, стріляв, проте жодного разу не влучив, як і вони в тебе. Бачив би ти все це!

— Я застрелив одного, — пробурчав я.

— Та невже?

— Застрелив, кажу тобі. Одна моя стріла влучила йому в живіт, а друга — у спину. І ще мій кінь затоптав одного.

— А скальпи їхні де?

— Я їх не зняв…

Тепер я уже й не міг пригадати, чому не зупинився, щоб зняти скальп хоча б із того старого.

— Один із них мав мушкета, — промимрив я.

— Та ну?

— Пізон і я, — обізвався Тошавей, — відставали від тебе кроків на десять. Та всі мексиканці, здавалося, стріляли тільки в тебе — наче ти був для них головною мішенню. А мене й решту вони наче й упритул не бачили.

— Ти мчав так, ніби твоєму поні віжка в дулу втрапила, — додав Пізон.

— Ви ж самі казали, що скакати треба швидко.

— Під час атаки, — мовив Тошавей, — треба рухатися не швидше, ніж можеш стріляти.

— Та ти не хвилюйся, — вів далі Пізон. — Ми з Тошавеєм повбивали всіх тих, у кого ти не влучив. А Саупітті й Десять Бізонів перестріляли тих, кого ми не помітили. Чудова бійня вийшла, чорт забирай!

— Як так сталося, що я тоді ні в кого не влучив?

— Сказав би я, — пробурчав Пізон, — що ти стріляєш, наче скво. Та для всіх наших жінок це було б несправедливою образою.

— Тіететі, — знов озвався Тошавей, — якщо ти скачеш на коні й цілишся в когось, хто попереду тебе, — байдуже, як швидко ти рухаєшся. Якщо ж мішень розташована збоку — це зовсім інша річ. Скачеш галопом — то цілься не в мішень, а на крок ближче; якщо до ворога ще далеко — на п’ять кроків ближче. І тоді стріли потраплятимуть просто в них. Але треба ще й враховувати свою швидкість, кут і напрям вітру. А крім цього — пам’ятати, що стріла летить одночасно вперед і донизу. Учора твої стріли летіли попереду кожної з твоїх мішеней — наче ти цілився просто в них.