Розділ «Нездоланний»

– Справді?

Ченґ відповіла:

– Так, справді, тому що на східному узбережжі найбільш інтенсивний рух, а ще ж є купа маршрутних літаків, які курсують між Вашингтоном, Нью-Йорком та Бостоном. Ми можемо йти далі? Можете набрати наступний номер?

Вествуд почав набирати наступний номер, який був уже четвертим за списком та починався з коду 901, що належав Мемфісу. Цей номер був першим стаціонарним телефоном серед інших. Вони почули, як іде з’єднання, а тоді мелодію, яка одразу ж заповнила своєю гучністю кімнату.

На цей дзвінок відповіли. Почувся глухий «клац», який означав, що важку слухавку здійняли, а тоді чоловічий голос сказав:

– Так?

Вествуд знову випростався і почав нести ту ж нісенітницю, що й до того: своє ім’я, «Лос-Анджелес Таймс», дзвінок у відповідь, вибачення за затримку.

Голос сказав:

– Сер, я вас не зовсім розумію.

Ричер зробив висновок, що цей чоловік був похилого віку, він говорив повільно, проте ввічливо, і якщо він був не із самого Мемфіса, то точно звідкись неподалік.

Вествуд сказав:

– Ви телефонували мені в офіс «Лос-Анджелес Таймс» два чи три місяці тому з певним задумом.

Немолодий чоловік відповів:

– Сер, навіть якщо я це зробив, я абсолютно нічого не пам’ятаю про цей дзвінок. І якщо я якимось чином вас образив, що ж, звісно, я прошу за це вибачення у вас.

– Ні, сер, ви мене нічим не образили. Немає за що вибачатися. Я хочу детальніше дізнатися про вашу проблему, ось і все.

– Ох, у мене всього декілька проблем. Я почуваюся благословенним Господом.

– Тоді навіщо ви мені телефонували?

– Я справді не можу відповісти на це запитання. Я навіть не певен, що я це робив.

Вествуд поглянув на Ченґ, тоді на монітор, після чого зробив вдих, готуючись до продовження розмови, але звук зі спікера став приглушеним, тоді почувся інший «клац» – вочевидь, слухавку від чоловіка відібрали, бо в ту мить на тому боці з’явився жіночий голос, який сказав:

– Назвіться, будь ласка.