Розділ «Нездоланний»

Вествуд попросив:

– Розкажіть мені детально, що ви бачили.

– Космічний корабель посеред пустелі, який щойно приземлився, і шестеро пасажирів, які сходили з нього. Вони нагадували людей, проте це були не люди. А найважливіше – це те, що корабель не збирався знову злітати в повітря. Він міг тільки приземлитися. А це означало, що ці істоти мали залишитися. Із цього випливали запитання. Чи були вони першими? Якщо ні, то скільки таких істот прибуло до них? Скільки їх уже тут? Вони вже взяли поліційний відділок під свій контроль? Вони вже контролюють геть усе?

Вествуд промовчав. Тихий чоловік продовжив:

– Тож тепер ця історія мала б більш психологічний характер, ніж суто науковий. Що робити людині, яка дещо знає, проте змушена вдавати, що це не так?

Вествуд запитав:

– Ви найняли приватного детектива?

– Я намагався. Перші троє, кому я подзвонив, не займалися вивченням позаземних істот. Тоді я зрозумів, що варто залягти на дно. Ось у чому проблема. Стрес. Я думаю, більшість із нас в однакових умовах. Ми знаємо дещо, проте почуваємося самотніми, бо не можемо ні з ким про це поговорити. Можливо, вам саме про це і варто написати. Самотність.

– Що сталося із космічним кораблем?

– Я більше не зміг його знайти. Думаю, їхні друзі відтягли його геть та десь заховали.

– Хтось у результаті цього помер?

– Я не знаю. Мабуть.

– Скільки?

– Імовірно, одна або дві людини. Хочу зауважити, що контрольоване приземлення потребує значної кількості енергії. Полум’я від гальмівних ракет і таке інше. Це могло створити небезпеку в певному радіусі. І ніхто не знає, що вони робитимуть далі, коли облаштуються на місці.

– У вас є мобільний телефон?

– Ні, опромінення є надто небезпечним. Воно може викликати рак мозку.

– Прізвище Ківер вам про що-небудь говорить? Він не був одним із тих, кому ви телефонували?

– Ні, я ніколи раніше не чув цього прізвища.

– Дякую, – сказав Вествуд. – Я буду на зв’язку.

І він поклав слухавку. Ченґ сказала: