Розділ «Нездоланний»

20

Приміщення було простим, як і станція прийому, усе запилюжене та обшите нефарбованим деревом, зі старими бежевими апаратами для факсу та фотокопіювання, а ще неохайно складеними стосами адресних форм для отримання посилок, також були там іще гори пакунків, що хилилися набік, одні з них, імовірно, готувалися до відправки, а інші, очевидно, тільки-но прибули. Деякі пакунки були невеликого розміру, заледве більші від адресних ярликів, які на них висіли, а деякі були великими, включно з тими двома, які точно відправили напряму від іноземних виробників, у заводських картонних ящиках; у одному з них було медичне обладнання з Німеччини, виготовлене зі стерильної нержавіючої сталі, якщо Ричера не зраджували його здібності перекладача, а в іншому містилася високоточна відеокамера з Японії. Ще там були пакунки копіювального паперу на відкритих полицях, і кулькові ручки зі шнурочками, і пробкова дошка для записів на стіні, вкрита пришпиленими до неї рекламними брошурами всіх видів послуг, що надавалися по сусідству, включаючи уроки гри на гітарі, гаражні розпродажі та оренду кімнат. «Це таке собі місцеве поштове відділення», – як сказав хлопець із приймальної станції, і тепер Ричер зрозумів, що той мав на увазі.

Водій кадилака запитав:

– Я можу вам чимось допомогти?

Він стояв за фанерним прилавком, перераховуючи доларові купюри. Ричер сказав:

– Здається, я вас уже десь бачив.

Чоловік запитав:

– Справді?

– Ви грали за футбольну команду в коледжі. За Маямі. Випуск дев’яносто другого, чи не так?

– Ні, друже.

– Може, тоді за Південно-Каліфорнійський університет?

– Ви мене з кимось плутаєте.

Ченґ сказала:

– Тоді ви таксист. Ми бачили вас сьогодні вранці біля мотелю.

Чоловік нічого не відповів.

– І вчора вранці також, – додала Ченґ.

Знову жодної відповіді.

На прилавку стояла сітчаста підставка, у якій було повно візиток від франчайзингу «МаніҐрам». Скоріше за все, це було його додатковим доходом, разом із комісійними. Ричер узяв картку та прочитав її. Прізвище цього хлопця було не Малоні. Тоді Ричер запитав:

– У вас є міський телефонний довідник?

– Навіщо він вам?