Розділ «Нездоланний»

Він запитав:

– Ви спали?

Вона відповіла:

– Мабуть. Я не думала, що в мене це вийде.

– Ви не пішли зустрічати поїзд.

– Згідно з вашими висновками, він у заручниках. І це в найкращому випадку.

– Я лише зробив припущення.

– Але воно має сенс.

– Ви бачили жінку із двісті третього номера?

– Мені вона здалася доволі дивною. Якби вона була одягнена в чорне, вона могла би бути інвестором або керівником фонду, або ще кимось, хто міг би виконувати роботу помічника керуючого. Вона мала правильний макіяж та зачіску для цього. І ще в неї був би ключ до корпоративного спортзалу, скоріше за все. Але одягнена в біле?.. Вона виглядала так, наче збиралася на прийом гостей у маєтку в Монте-Карло. О сьомій ранку. Хто ж таке робить?

– Може, це якась нова мода? Чиясь варіація на тему літнього вбрання?

– Я щиро сподіваюся, що це не так.

– То хто вона така?

– Вона виглядала так, наче прямувала до міської ратуші для того, щоб уп’яте одружитися.

Підійшла офіціантка, і Ченґ запитала в неї:

– Ви знаєте когось із місцевих на прізвище Малоні?

– Ні, – відповіла вона, – проте я знаю двох хлопців на прізвище Мойнахан.

Тоді вона підморгнула їм та пішла геть.

Ченґ сказала:

– Тепер вона точно ваш найкращий друг довіку. Не думаю, що вона в захваті від Мойнаханів.