Розділ «Нездоланний»

– Яким чином?

– Були речі, про які ти не знав.

– Які саме речі?

– Я обіцяв тобі, що їм не вдасться поговорити з Мак-Кенном. І я це зробив. З мерцем не поговориш. Але за це довелося заплатити. Я втратив Хеккета.

– Як?

– Ричер його прибрав. Чи вони обоє. У будь-якому разі, цього не повинно було статися. Теоретично це неможливо.

– Він мертвий?

– Він у лікарні.

– Ти дозволиш їм вийти сухими з води цього разу?

– Ні, не дозволю. Я наведу тобі приклад. Є такий собі образ певного бізнесу. Дуже конкурентоспроможний. Стійкість бренду – це все. Тому я розділю з тобою п’ятдесят на п’ятдесят.

– Що розділиш?

– Ту ціну, яку мені коштуватиме можливість не дати їм вийти сухими з води.

Чоловік із джинсами та волоссям на хвилину замовк, а тоді сказав:

– Ти не дав їм можливості поговорити з Мак-Кенном. За що я тобі щиро вдячний. Це гарно виконане завдання. Але, з усією повагою до тебе, мушу сказати, що на цьому наша співпраця закінчується. Будь-які почуття, які в тебе виникли до Ричера чи Ченґ, тепер є твоєю власною проблемою, без жодного сумніву.

– Хеккет прикутий наручниками до лікарняного ліжка. Його тримають під вартою.

– Йому багато відомо?

– Дрібниці. Але вони нічого не доводять. У Хеккета немає із собою доказів. Жодних даних. Його мобільний забрав Ричер, а свої комп’ютери він залишив у машині, яку надали наші друзі з Чикаґо, укупі з водієм. Тож апаратура досі в нас. Ми знову налаштували стеження за телефоном. Ченґ знову з’явилася в мережі. Вона щойно дзвонила тому типові з «Лос-Анджелес Таймс». Звідкись із передмістя Фенікса.

– Чому звідти? Через тебе? Вони намагаються дістатися до тебе?

– Ричер подзвонив мені з телефону Хеккета і попередив мене про це. Плюс це й так можна було легко передбачити. Але не в тому випадку, якщо слухати дзвінок Ченґ у «Лос-Анджелес Таймс». В цілому, вони тут з абсолютно інших причин.

– Яких саме?