Розділ «Нездоланний»

Ось чому в усіх інструкціях передбачено було задіювати мінімальний можливий простір, щоб людям було якомога зручніше пробиратися до виходу. Якщо припустити, що мінімальний простір узагалі може бути зручним для когось, тоді чому ж кожен ряд не було зроблено таким самим просторим? Це була та сама нормативна головоломка, яку він не міг розгадати.

Ченґ сказала:

– Тут гарно.

Ричер відповів:

– Звісно.

– Чому тобі не сподобався той коп в аеропорту?

– Мені він сподобався. Мені всі подобаються. Я щаслива, весела й товариська людина.

– Ні, ти не такий.

– Мені він сподобався, – знову сказав Ричер.

– Ти на нього дуже негативно відреагував.

– Справді?

– Ти сказав йому «ні», а потім почав тиснути на нього. Ти практично провокував його на те, щоб він нас заарештував.

– У мене було до нього запитання.

– Яке саме?

– Я хочу сказати, його поведінка мені здалася досить прийнятною. Дуже навіть прийнятною, власне. Ми обоє знали, що це станеться. Якийсь яйцеголовий десь там нагорі пише якийсь список. Ніхто не знає, на основі чого. Можливо, у дев’яти випадках із десяти відсутність багажу і справді робить тебе поганим типом. Проте, на мій здогад, шанс цього – десь один на мільйон. І він, мабуть, теж такої думки. Але він діє згідно із цим списком. Він мусить це робити.

– То яким було твоє запитання?

– Ти давно бачила фото на посвідченні офіцера поліції Лос-Анджелеса, для порівняння?

– Не можу пригадати.

– Я також.

– Думаєш, він шахрай?