Розділ «Частина ІV Січень 1979 року»

Повисла раптова тиша, наче їхні голови накрило важкою ковдрою. Усі вони звернули до нього свої біляві обличчя. Він же спрямував погляд на них. І раптом йому на думку спало: «Це я тепер аномалія». Нормальність була кількісним поняттям, стандартом для багатьох, а не для когось одного.

Несподівано його осяяло розуміння того, що він побачив на їхніх обличчях: шана, страх, безмежний жах — він знав, що вони бояться його. Для них він був лише жахливим і нечуваним бичем, страшнішим за недугу, з якою вони навчилися жити. Він був невидимою примарою, що залишала по собі слід зі знекровлених тіл їхніх коханих. Він зрозумів, що вони відчували, й відпустив ненависть до них. Його права рука стислася на крихітному пакетику з пігулками. Лише б кінець не був сповнений насильства, лише б не було бійні перед їхніми очима.

Роберт Невілл поглянув на нових жителів Землі. Він знав, що чужий поміж них; знав, що для них він, як і вампіри, є прокляттям і темним жахом, який належить знищити. І раптом на думку спала ідея, що потішила його, навіть попри біль.

Сміх, який зривався в кашель, заповнив його горло. Він розвернувся та прихилився до стіни, ковтаючи пігулки. Повне коло, думав він, поки смертний сон розповзався його кінцівками. Повне коло. Новий жах, породжений смертю, новий забобон закрадається в неприступну фортецю вічності.

Я — легенда.

Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!