TextBook «Роберт Невілл, — промовила вона, — останній представник старої раси».
Його обличчя напружилося.
«Останній?» — пробурмотів він, відчуваючи, як самотність поглинає його.
«Наскільки нам відомо, — недбало мовила вона. — Знаєш, ти абсолютно унікальний. Коли тебе не стане, у межах конкретно нашого суспільства не залишиться нікого подібного до тебе».
Він поглянув у бік вікна.
«Там… надворі… люди», — проказав він.
Вона кивнула: «Вони чекають».
«Моєї смерті?»
«Твоєї страти», — сказала вона.
«Ти б поквапилася», — промовив він без остраху, з раптовою ноткою виклику в хрипкому голосі.
Довгу мить вони дивились одне на одного. І тут щось у ній зрушилося. Її обличчя поволі спорожніло.
«Я знала це, — сказала вона. — Я знала, що ти не злякаєшся».
Піддавшись пориву, вона поклала свою руку на його.
«Коли я спершу почула, що їх направлено до твого будинку, я збиралася дістатися раніше за них і попередити тебе. Та потім зрозуміла, що коли ти й досі там, то вже ніщо не змусить тебе покинути будинок. Тоді я вирішила допомогти тобі втекти, коли тебе доправлять сюди. Але вони сказали мені, що тебе поранено, і я зрозуміла, що втеча неможлива».
Посмішка ковзнула на її вустах.
«Я рада, що тобі не страшно, — сказала вона. — Ти дуже хоробрий». Її голос пом’якшав. «Роберте».
Вони сиділи мовчки, він відчув, як її рука стискає його.
«Як це ти змогла… сюди пробратися?» — зрештою спитав він.
«У новому суспільстві мені присвоєно офіцерське звання», — відказала вона.
Його рука напружилася під її.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Я — легенда» автора Річард Метісон на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина ІV Січень 1979 року“ на сторінці 6. Приємного читання.