TextBook «Чого ти боїшся?» — запитав він.
Він не усвідомлював, що його голос позбавлений будь-якої ніжності, це був лише суворий, сухий голос людини, що втратила всякий зв’язок із людяністю.
Він зробив крок уперед, вона знову сахнулася, перелякано схлипнувши. Він простяг руку.
«Ось, — сказав він. — Уставай».
Вона повільно піднялася, проігнорувавши його допомогу. Помітивши раптом свої оголені груди, вона нахилилась і підняла подерту тканину сукні.
Так вони й стояли, важко дихаючи та вдивляючись одне в одного. І тепер, коли розвіявся початковий шок, Невілл не знав, що й сказати. Він роками мріяв про цю мить. Та в його мріях усе відбувалося зовсім не так.
«Як… як тебе звати?» — запитав він.
Вона промовчала. Її очі були прикуті до його обличчя, губи тремтіли.
«Ну?» — спитав він голосніше, від чого вона здригнулася.
«Р-Рут», — затремтів її голос.
Тілом Роберта Невілла пробігли дрижаки. Звук її голосу, здавалося, збурив щось у ньому. Питання щезли. Він відчував, як тяжко б’ється серце. Мало не плакав.
Його рука ворухнулася вперед, майже несвідомо. Її плече тремтіло під дотиком його долоні.
«Рут», — промовив він сухим, неживим голосом.
Він глитнув, поглянувши на неї.
«Рут», — повторив він.
Так вони й стояли вдвох, чоловік і жінка, обличчям до обличчя, у широкому спекотному полі.
Розділ 16Жінка нерухомо лежала на його ліжку та спала. Минула четверта дня. Разів двадцять щонайменше Невілл прокрадався в спальню, щоб подивитися на неї й переконатися, чи вона спить. Тепер він сидів у кухні і знервовано пив каву.
«А що, як вона заражена?» — подумки накручував він себе. Сумніви закрались у його душу кілька годин тому, поки Рут спала. Тепер же він ніяк не міг позбутися страху. Жодні вмовляння не допомагали. Гаразд, вона, звісно, засмагла від сонця, а отже, ходила в денному світлі. Та пес теж ходив удень.
Пальці Невілла метушливо тарабанили по столу.
Простота розвіялася, сновиддя розтало, поступаючись місцем тривожній заплутаності. Жодних чуттєвих обіймів, непромовленими зосталися чарівні слова.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Я — легенда» автора Річард Метісон на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина III Червень 1978 року“ на сторінці 4. Приємного читання.