TextBook «Ну, вони викликають піщані бурі. Бог його знає, що ще».
Вона стомлено зітхнула й похитала головою.
«А вони ще й кажуть, що ми здобули перемогу».
«Ніхто не переміг».
«Ну, комарі перемогли».
Він злегка всміхнувся.
«Напевно, що так», — сказав.
Якусь мить вони сиділи мовчки, а тишу на кухні порушували тільки дзенькіт його виделки з тарілкою та чашки з блюдцем.
«Ти заглядав учора до Кеті?»
«Я заходив до неї сьогодні вранці. Вона виглядає чудово».
«Добре».
Вона обережно подивилася на нього.
«Я багато міркувала про це, Бобе, — сказала вона. — Може, нам відправити її на Схід, до твоєї матері, поки мені не покращає? Може, це щось заразне».
«Можна, — з сумнівом промовив він. — Але якщо це все ж таки щось заразне, то там їй навряд чи буде безпечніше».
«Ти так гадаєш?» — спитала вона. Її обличчя було стурбованим.
Він знизав плечима: «Не знаю, люба. Вона настільки ж у безпеці й тут. Якщо ситуація у кварталі погіршиться, то не пустимо її до школи».
Вона хотіла була щось сказати, але спинилася.
«Гаразд».
Він глянув на годинник.
«Мені вже треба закруглятися», — сказав.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Я — легенда» автора Річард Метісон на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина II Березень 1976 року“ на сторінці 7. Приємного читання.