Розділ «Частина II Березень 1976 року»

«Не знаю, — сказала вона. — Просто не можу заснути».

«Чому?»

Вона нерішуче зітхнула.

«Досі почуваєш слабкість?» — спитав він.

Вона спробувала звестися, та не змогла.

«Лежи, люба, — сказав він. — Не ворушись». Він поклав долоню їй на чоло. «Жару в тебе немає», — проказав він.

«Та я не хвора, — мовила вона. — Просто… стомилася».

«Ти зблідла».

«Знаю. Виглядаю, наче примара».

«Не підводься», — сказав він.

Та вона все одно встала.

«Не хочу залежуватися, — сказала, — ти вдягайся. Зі мною все буде в порядку».

«Полеж іще, якщо нездужаєш, люба».

Ніжно взявши його за долоню, вона усміхнулася.

«Зі мною все буде гаразд, — сказала вона, — збирайся».

Поки він голився, почув, як вона прочовгала повз ванну у своїх капцях. Відчинивши двері, він стежив, як вона неквапливою ходою, трохи зашпортуючись, перетинала вітальню. Він повернувся до ванної, скрушно хитаючи головою. Їй варто було залишатись у ліжку.

Весь умивальник був вкритий піщаною курявою. Клята пилюка була всюди. Зрештою він був змушений натягти тент над ліжком Кеті, щоб пил не потрапляв їй в очі. Один край тенту він прибив до стіни над ліжком, звісивши його над ним, а інший прив’язав на два гачки до кутів ліжка.

Добре поголитися не вийшло, бо в мило забилася пилюка, а часу милитися вдруге він уже не мав. Умившись, він витяг чистий рушник із шухлядки й витерся.

Перед тим як іти вдягатися, він зазирнув у кімнату Кеті.

Вона ще й досі мирно спала — маленька білява голівка лежала на подушці, а щічки порожевіли від сну. По поверхні тенту він провів пальцем, на якому залишився сірий шар пилу. З огидою труснувши головою, він вийшов з кімнати.