TextBook «Комарі, — сказала вона, — мухи, ще й піщані блохи».
«Ми вступаємо в еру комах», — сказав він.
«Це не смішно, — відповіла вона. — Вони хвороби розносять. Треба повісити сітку над ліжком Кеті».
«Знаю, знаю, — відповів він, повернувшись до плити та нахиливши пательню, від чого гарячий жир залив яйця. — Я все збираюся це зробити».
«А ще я не думаю, що спрей на них хоч якось діє», — додала Вірджинія.
«Не діє?»
«Ні».
«Господи, ми ж наче найкращий з асортименту вибирали».
Він виклав яйця на тарілку.
«Певна, що не хочеш кави?» — перепитав він.
«Ні, дякую».
Він сів, і вона простягла йому тост із маслом.
«Хай йому грець, я сподіваюся, що ми собі не наплодили расу супержуків, — сказав він. — Пам’ятаєш оту породу величезних коників, яку знайшли в Колорадо?»
«Так».
«Може, комахи цей… Як то називається? Мутують».
«Це як?»
«Ну, знаєш… змінюються. Отак зненацька. Перестрибують десятки дрібних кроків еволюції, може, пішли в розвитку якимось шляхом, який був би й не потрібен, якби не…»
Тиша.
«Бомби?» — спитала вона.
«Можливо».
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Я — легенда» автора Річард Метісон на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина II Березень 1976 року“ на сторінці 6. Приємного читання.