TextBook «Хотіла би я знати, що зі мною таке», — сказала.
«Зателефонуй сьогодні лікареві Бушу».
«Неодмінно», — сказала вона, підводячись. Він накрив її долоню своєю.
«Ні, ні, серденько, сиди», — сказав він.
«Але мені немає чого тут сидіти».
Голос її звучав розлючено. Такою вона була, скільки він її знав. Варто було їй занедужати, як вона відразу ставала дратівливою. Хвороба надокучала їй. Будь-яку недугу вона розцінювала як особисту образу.
«Та припини, — сказав він, підводячись і собі. — Я допоможу тобі дістатися ліжка».
«Ні, дай мені спокійно посидіти тут із тобою, — сказала вона. — Я повернусь у ліжко, коли Кеті вже піде до школи».
«Ну добре. Може, ти чогось хочеш?»
«Ні».
«Як щодо чашки кави?»
Вона похитала головою.
«Тобі стане лише гірше, якщо не поїси», — сказав він.
«Я просто не голодна».
Він допив сік і встав посмажити собі декілька яєць. Розбив шкаралупи об краєчок пательні й вилив їх уміст досередини, де вже грівся розтоплений беконний жир. З шухлядки дістав хліб і повернувся з ним до столу.
«Давай мені. Я поставлю його в тостер, — сказала Вірджинія. — А ти стеж за… О Боже!»
«Що таке?»
Докладаючи зусиль, вона махнула перед собою рукою.
«Комар», — скорчивши гримасу, проказала вона.
Він підійшов до неї і за якусь мить двома долонями прибив його.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Я — легенда» автора Річард Метісон на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина II Березень 1976 року“ на сторінці 5. Приємного читання.