Розділ «Сім: Deus Ех Machina (Бог із машини) »

Білл мовчав.

— Поговоримо про старі добрі часи,— посміхнувся Пфефферкорн.— Весело було, еге ж?

Вони довго мовчали.

— Погодься,— сказав Пфефферкорн.

Білл дивився в пісок.

— Пам’ятаєш, коли я сів за кермо твоєї автівки, і мене зупинили? — запитав Пфефферкорн.

Мовчання. Тоді обличчя Білла ледь помітно пом’якшало.

— Пам’ятаєш,— посміхнувся Пфефферкорн.

Вони знову помовчали.

— Так,— кивнув Білл.— Пам’ятаю.

— І? — продовжив Пфефферкорн.— Пам’ятаєш, що тоді сталося?

Посмішка стала ширшою. Щирою.

— Як я можу забути? Бардачок півроку смердів, як туалет.

— А весла на деревах? І про що ми тоді думали?

— І гадки не маю.

— Я теж. Мабуть, ми взагалі не думали,— сказав Пфефферкорн.

— Ти завжди думав. Може, для тебе то було щось символічне.

— Я був п’яний.

Білл розреготався.

— Що іще ти пам’ятаєш? — запитав Пфефферкорн.