Білл вагався.
— Хлопчик.
— Як назвали?
— Чарльз.
— Чарльз,— повторив Пфефферкорн.
— Вони називають його Чарлі.
— Мені подобається,— сказав Пфефферкорн.
Білл знову повагався, але дістав із нагрудної кишені фото.
Пфефферкорн подивився на онука. Особливої схожості з собою не знайшов. Та дочка була копією його колишньої дружини, не його. Чорне волосся дитини стирчало з-під білого капелюшка. Очі були блакитними, але це нічого не означає. У дочки очі теж були блакитними, а згодом потемніли до шоколадно-коричневих. Усе змінюється.
— Він гарний,— сказав Пфефферкорн.
Білл кивнув.
— А друге ім’я він має?
— Артур.
Вони помовчали.
— Можна лишити собі? — запитав Пфефферкорн.
— Я тобі і привіз.
— Дякую.
Білл кивнув.
Тиша.
— Ти гарний письменник,— сказав Пфефферкорн.— І завжди таким був.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чтиво» автора Джессі Келлерман на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сім: Deus Ех Machina (Бог із машини) “ на сторінці 14. Приємного читання.