Розділ «Ясміна Реза Божество різанини»

ВЕРОНІК (повертається з іншим тазиком, в якому видно губку): Що ж тепер робити з бідолашним Кокошкою?!

МІШЕЛЬ: Я спробував би «Містер Пропер»… Складно буде висушити… Або ж ти промий сторінки водою і поприскай парфумами.

ВЕРОНІК: Парфумами?!

МІШЕЛЬ: Візьми мій одеколон «Курос», я й так ним не користуюся.

ВЕРОНІК: Папір пожолобиться.

МІШЕЛЬ: Можна присушити феном і притиснути книжками. Чи попрасувати — пригадуєш, ми так робили з квитками?..

ВЕРОНІК: Ех…

АННЕТ: Я куплю вам новий альбом.

ВЕРОНІК: Це раритет! Наклад давно вичерпано!

АННЕТ: Мені дуже шкода…

МІШЕЛЬ: Ми дамо з ним раду. Дозволь, Веро.

Веронік з огидою подає йому тазик з водою та губку.

Мішель починає чистити книжку.

ВЕРОНІК: Це перевидання двадцятирічної давнини каталогу виставки п’ятдесят третього року в Лондоні!..

МІШЕЛЬ: Сходи за феном. І принеси «Курос». Він у шафі для рушників.

ВЕРОНІК: У ванній зараз її чоловік.

МІШЕЛЬ: Він же там не голий! (Веронік виходить, а Мішель продовжує чистити.) Отак. Більшу частину прибрав. Тепер трохи протерти альбом про долганів[6]… Я на хвилинку. Зараз повернуся.

Виходить, забравши цебро.

Веронік і Мішель повертаються разом. Вона — з флаконом одеколону, він — із тазиком зі свіжою водою.

Мішель повертається до чищення.