Розділ «Ясміна Реза Божество різанини»

Веронік біжить за тазиком, а Мішель підставляє Аннет тацю для кави.

Аннет гикає, проте цього разу не блює.

АЛЕН: Цуцику, можна ж було піти до туалету!

МІШЕЛЬ: Еге, а вашому костюмові дісталося!..

Повертається Веронік із тазиком і ганчіркою. Тазик дають Аннет.

ВЕРОНІК: Це точно не може бути через мій «клафуті»!

МІШЕЛЬ: Це нерви, а не «клафуті». Просто нерви.

ВЕРОНІК (до Алена): Не хочете привести себе до ладу у ванній кімнаті? О Господи, мій Кокошка[5]! Боже мій милий!

Аннет гучно блює до тазику.

МІШЕЛЬ: Та дай ти їй «Примперан»!

ВЕРОНІК: Не одразу ж! Вона нічого не проковтне.

АЛЕН: А де у вас ванна кімната?

ВЕРОНІК: Ходімо, я покажу.

Веронік і Ален виходять.

МІШЕЛЬ: Нічого, це все нерви. Нервовий криз. Аннет, ви ж мати. Хочете ви того чи ні, але ви — мати. І я розумію вашу тривогу.

АННЕТ: Ммм…

МІШЕЛЬ: У мене є приказка: не можна подолати те, що подолало тебе.

АННЕТ: Ммм…

МІШЕЛЬ: У мене це відлунює у хребцях. Раптом що — шию зводить.

АННЕТ: Ммм… (Блює ще трохи.)