Драма Кортіленів могла дати батькові зайвий привід до ще більших істерик та сварок. Проте він, навпаки, став замкнений. Майже перестав з нами розмовляти.
А фекалій біля наших дверей не меншало. Оскільки попри нашу крамницю ходила маса людей, то лайно спресувалося й на ньому легко можна було поковзнутися. Він усе прибирав. Не говорив більше ні слова. Його звички змінилися так разюче, що мати почала пильнувати за ним, коли він зачинявся в кімнаті. Сидів за зачиненими дверима годинами й нехтував доставлянням замовлень. Малювати також геть перестав. Вона підглядала за ним у замкову шпарину. А він брав револьвер у руку, крутив барабан, лунало «клац! клац!..» Здавалося, він тренується.
Якось він вийшов і повернувся з цілою коробкою патронів, відкрив її перед нами, аби ми добре роздивилися. Не промовивши ні слова, поставив її на стіл поряд з макаронами. Моя мати впала на коліна й благала його викинути оте все у сміття. Та він уперся. Не сказав жодного слова у відповідь. Брутально відштовхнув її. Сам випив цілий літр червоного вина. Їсти не хотів. Моя мати наполягала, аби щось з'їв, та він так її штовхнув, що вона полетіла у стінну шафу. А сам заліз у підвал. І зачинив за собою ляду.
Було чути, як він стріляє: «Бах! Бах! Бах!..» Він не поспішав, далі бабахкало та гуркотіло відлуння. Напевне, стріляв по порожніх діжках. Моя мати кричала в шпарину, так надривалася від крику, що охрипла.
— Оґюсте! Оґюсте! Благаю! Подумай про малого! Подумай про мене! Фердінане, гукай до свого батька!..
— Тату, тату! — репетував я й собі…
Я сучив собі мізки, гадаючи, кого ж він збирається вбити? Пані Меон? Бабусю Кароліну? Обох, як Кортілен? Але ж їх ще треба було застати вдвох!
Бах! Бах! Бах!.. Він стріляв не вгаваючи… Прибігли сусіди… Гадали, що тут уже всіх прикінчили…
Нарешті в нього закінчилися патрони. Він вийшов нагору… Коли підняв ляду, був блідий як смерть. Його оточили, взяли попід руки, посадовили посеред крамниці у фотель часів Людовіка XVI. Говорили до нього ласкаві слова. Револьвер ще курився в нього в руці.
Пані Меон наклала в штани з переляку, коли почула цю стрілянину… Потім перебігла до нас, щоб глянути, що трапилося. Тоді привселюдно мати сказала їй усе, що про неї думає. Дивно, як вона наважилась.
— Заходьте! Подивіться! Подивіться, пані! До якого стану ви його довели! Порядну людину! Батька сімейства! Совісти у вас катма! Ах! Ви просто підла жінка!..
Меон принишкла. Вона хутенько вернулась додому. Сусіди позирали на неї з осудом. Вони були на боці батька. «У мене чиста совість!» — бурчав він собі під ніс. Пан Візьйо, що торгував люльками після того, як сім років відслужив на флоті, промовляв до нього заспокійливі слова.
Моя мати загорнула зброю в газету, а потім в індійську шаль.
Батько приліг. Вона поставила йому п'явок. Ним тіпало ще години дві…
— Ходімо, дитино!.. Ходімо!.. — покликала вона мене, коли ми лишилися самі.
Уже було пізно, коли ми добігли вулицею Пірамід до Королівського мосту… Роззирнулися — нікого. Й кинули пакунок у воду.
Назад ми поверталися ще швидше. Батькові сказали, що проводжали Кароліну.
Наступного ранку він був цілком виснажений… від болю не міг випростатись. Принаймні з тиждень мати прибирала двір сама.
* * *
Бабуся поставилася з великою підозрою до Виставки, що мала незабаром відкритися. Минула виставка 1882 року лише зашкодила дрібній торгівлі, оскільки змусила ідіотів витрачати гроші на інші речі. Після цього галасу, хвилювань і викаблучування залишилося два-три незабудовані майданчики, так захаращені сміттям, що його й через двадцять років ніхто не хотів прибирати… І це ще не згадуючи про дві епідемії, які ірокези, дикуни, сині, жовті й коричневі привезли від себе.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Смерть у кредит» автора Луї-Фердінан Селін на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Луї-Фердінан Селін Смерть у кредит“ на сторінці 19. Приємного читання.
TextBook