Розділ «Януш Пшимановський Витівки Йонатана Коота»

— Коли ти хочеш нам знаки розрізнення випалити жаринами, — врешті висловив свій здогад Крилатий, — то, будь ласка, роби це Овальному, а я відмовляюсь від підвищення.

— Дуже приємно пахне, — широко роздимаючи ніздрі, сказав Бікі.

Капітан вихопив з жару круглу чорну річ і довго перекидав її з лапи на лапу, дмухаючи, щоб вистигла. Потім обчистив, поділив на три частини й проказав слова урочистої клятви.

— Нехай наша доля буде як ця печена картоплина — під твердою шкоринкою лагідна, палка й одна на всіх. Буду командувати суворо, але справедливо і, в міру своїх бойових здібностей, передбачливо.

Три шматочки картоплі вони з’їли мовчки, прислухаючись до щораз ближчого й пронизливішого виття пилок.

Розділ V

«Лісові привиди»

— Тепер ми Три-Ко? — спитав Ерик, коли від печеної картоплі лишилося тільки обвуглене лушпиння і приємний запах у повітрі.

— Він має на увазі Бри-Ко-Ні-Дес, — пояснив Бікі здивованому Йонатанові.

— Ні,— сказав капітан. — Наша відважна Сімнадцята окрема вже не існує, і нема чого…

— Вбиратись у чуже пір’я, — докінчив Повзик. — То хто ж ми тоді? Дивізія?

— Хіба що найменша в світі.

— Команда?

— Хтось може подумати, що футбольна, — Коот відкинув і цю пропозицію. — Тоді вже швидше ескадрон.

— Невже я схожий на коня? — спитав Ерик.

— Не схожий. Що правда, то правда. Та й Овальний теж слабо гарцює.

— Тоді, може, ескадра, — озвався Хелонідес. — Адже до складу ескадри можуть входити сили і морські, і повітряно-десантні.

— Пі-пі! — у захваті свиснув Повзик. — У Бікі голова варить!

— І скорочено звучатиме, як бойовий заклик.

— Який? Е-е-е!.. Це добре для баранів, — розкритикував пропозицію Крилатий.