Розділ «II На Землі»

— Це добре. Я за вас рада, — відказала жінка.

Після цього торкнулася рукою ключа запалювання, і двигун загуркотів, спалахуючи життям.

14

Голос його загубився в могутньому і злагодженому співі

Він шарпнувся й випростав своє тіло.

— Вибач, я задрімав, — перепросив Пітер.

— То пусте, — відповіла жінка.

— Надовго я вирубився?

Ґрейнджер глянула на приладову панель.

— Хвилин на двадцять. Кімарнув трохи. Я спершу подумала, що ти просто замислився.

Пітер подивився в бокове вікно, потім перевів погляд уперед. Краєвид не змінився відтоді, як він задрімав.

— Еге ж, дивитися тут особливо нема на що, — промовила Ґрейнджер.

— Краєвид гарний, — відказав Пітер. — Я просто не виспався як належить.

— Що ж, рада прислужитися. Можеш спати далі.

Пітер пильно поглянув на обличчя жінки, намагаючись зрозуміти, чи вона на нього сердиться, але, доки він спав, Ґрейнджер наділа темні окуляри, і все її лице ховалося у відблисках сонячного сяйва.

— Твої губи занадто сухі, — зауважила жінка. — Ти замало п’єш.

Тримаючи одну руку на кермі, другою Ґрейнджер дістала з-під сидіння пляшку води, що лежала між її ногами. Жінка простягнула її Пітерові, лише на мить відірвавши погляд він дороги, і дістала ще одну для себе. Її пляшку було вже відкорковано, Пітерова ж була ще не почата.

— Не забувай пити, — сказала Ґрейнджер. — Зневоднення вбиває. І обережно на сонці. Не обгори, як минулого разу.

— Ти кажеш, як моя дружина, — відповів Пітер.

— Що ж, може, разом із нею нам вдасться зберегти тобі життя.