Розділ «I Нехай буде воля твоя»

— Кожного бісового разу одне й те саме, — бурмотів Северин, просякуючи собі груди, передпліччя, стілець і морозильник, звідки було вийнято кока-колу. Потім зігнувся, щоб витерти підлогу, килим, який, на щастя, і так був коричневий.

— Скільки разів ви вже літали на Оазу? — запитав Пітер.

— Три. І щоразу присягався, що не повернуся.

— Чому ж?

— Оаза позбавляє розуму.

Бі-Джи чмихнув:

— Ти й так уже несповна розуму, братухо.

— Містер Северин і містер Ґрехем обидва вкрай неврівноважені особистості, Пітере, — врочисто, наче суддя, виголосив Туска. — Я знаю їх багато років. Оаза — це найкраще місце для таких, як вони. Там вони при роботі. — Він жбурнув своє порожнє горня з-під локшини у відро для сміття. — До того ж вони справжні знавці своєї справи. Найкращі. Ось чому АМІК витрачає на них гроші.

— А ти, братухо? — звернувся Бі-Джи до Пітера. — Ти найкращий?

— Найкращий хто?

— Найкращий проповідник.

— Насправді я не вважаю себе проповідником.

— Ким же ти себе вважаєш, братухо?

Пітер, не знаючи, що відповісти, проковтнув клубок, що став йому в горлі. Його мозок досі перебував під впливом тієї шаленої сили, що перетрусила бляшанки з кока-колою. Йому хотілося, щоб поруч була Беатріс, щоб вона відповідала на запитання, щоб спрямувала цю суто чоловічу розмову в більш плідне річище.

— Я лише той, хто любить людей і прагне допомагати їм, хай як би вони не виглядали.

Ще одна широка посмішка розітнула велике обличчя Бі-Джи, наче він збирався сказати ще щось дотепне. Але той зненацька посерйознішав.

— Ти справді так думаєш? Без базару?

Пітер пильно глянув йому просто в вічі.

— Без базару.

Бі-Джи кивнув. Пітер відчув, що пройшов щось на кшталт випробування в очах цього здорованя. Його переведено до іншої категорії. Ще не «свій в доску», але вже й не якийсь дивоглядний звір, що може стати джерелом неприємностей.