Він смикає за кільце в центрі підлоги. Під люком — квадратна діра, з якої чути вологий, лячний запах.
— Спускайся, хутко.
Це що, погріб? Що побачив її дідусь? Вона ставить одну ступню на горішню щаблинку драбини, коли в кухні чуються важкі кроки мадам Манек.
— Їй-богу, мосьє Етьєн, годі вам!
— Я щось почув. Когось, — чується знизу голос Етьєна.
— Ви її лякаєте. Усе гаразд, Марі-Лор. Вилізай.
Марі-Лор робить крок назад. Під нею її двоюрідний дідусь наспівує собі дитячі пісеньки.
— Я можу недовго з ним посидіти, мадам. Може, ще трохи почитаємо мою книжку, дідусю?
Підвал, наскільки вона розуміє, це сира яма в землі. Вони якийсь час сидять на згорнутому килимі, не зачиняючи люка, й слухають, як мадам Манек мугикає, заварюючи чай на кухні над ними. Етьєн поряд із нею злегка тремтить.
— А ти знаєш, — питає Марі-Лор, — що ймовірність дістати удар блискавкою — один до мільйона? Це мені доктор Жефар сказав.
— За рік чи за все життя?
— Точно не знаю.
— Треба було спитати.
Він знову швидко й уривчасто видихає. Так, наче все тіло підштовхує його втікати.
— Що станеться, якщо ти вийдеш на вулицю?
— Мені стане тривожно.
Його голос заледве чути.
— Через що?
— Через те, що я надворі.
— А чому?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Все те незриме світло» автора Ентоні Дорр на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 3 Червень 1940 року“ на сторінці 27. Приємного читання.