Розділ «Книга друга»

 — Вражає зневагою і оця твоя чітка формула! — вигукнула Клариса. — Мовляв, у нинішньому житті люди роблять лише те, що відбувається!

Майнґаст спинився й опустив очі долу; можна було подумати, і що він прислухається, і що розглядає камінчика на стежці праворуч від себе. Але Клариса вже облишила розсипатися перед ним у похвалах; тепер вона й собі нахилила голову, мало не впершись підборіддям у ямку на горлі, і її погляд уп’явся в землю поміж носаками Майнґастових черевиків; на її блідому обличчі проступив легенький рум’янець, коли вона, обачливо стишивши голос, повела далі:

 — Ти сказав, будь-яка сексуальність — то лиш цапині вистриби?!

 — Так, я сказав це з певного приводу. Нашому часу бракує волі, й він замінює її не лише своєю так званою науковою діяльністю, а й сексуальністю!

Клариса хвилю повагалася, тоді промовила:

 — Особисто в мене волі достатньо, а ось Вальтер вдається до цапиних вистрибів!

 — А що, власне, між вами діється? — спитав метр, у якого раптом прокинулася цікавість, але відразу майже з огидою й додав: — Можу собі, звичайно, уявити.

Вони спинилися в кінці городу, де не росли дерева й земля була цілком відкрита весняному сонцю, а приблизно в протилежному по діагоналі кінці сидів навпочіпки Зиґмунд, і його в чомусь рішуче переконував, стоячи поруч, Вальтер. Садок підступав до поздовжньої стіни будинку й мав форму прямокутника, що його обрамляла, огинаючи грядки та клумби, посипана рінню стежка, й перетинали вздовж і впоперек ще дві такі самі стежки, виділяючись, завдяки ріні, світлим хрестом на ще не порослій зеленню землі.

Клариса, обережно позираючи на двох інших чоловіків, відповіла:

 — Може, це й не його провина, але я, щоб ти знав, приваблюю Вальтера якось не так.

 — Уявляю собі, — відповів метр, цього разу співчутливо поглянувши на неї. — У тобі є щось хлопчаче.

Після такої похвали Клариса відчула, як щастя підскакує у неї в жилах, ніби град на стежці.

 — Хіба ти тоді не помітив, що я вмію вдягатися швидше за будь-якого чоловіка?! — хутко спитала вона.

Доброзичливо-зморшкувате обличчя філософа вражено застигло. Клариса хихикнула.

 — Це таке подвійне слово, — пояснила вона. — Є й інші: вбивство на ґрунті статевих збочень, наприклад.

Метр, мабуть, вирішив за краще не показувати, що не дивується вже нічому.

 — Чого ж, — відказав він — пригадую. — Ти ж бо якось заявила, що вбивство на ґрунті статевих збочень — це коли гасять кохання у звичайних обіймах.

Але Майнґаст хотів ще знати, що вона має на увазі, коли каже про вдягання.

 — Надавати свободу дій — це вбивати, — швиденько пояснила Клариса, як це зробила б людина, що, витинаючи на льоду колінця, надто захопилася й послизнулась.

 — Ти знаєш, — зізнався Майнґаст, — тепер я справді не розумію вже, що й до чого. Ти ж бо знов завела мову про отого типа, про теслю. Чого тобі від нього треба?