Розділ «Лабіринт»

Оті переніс її назад до печери. Шелаг відчула зміни в атмосфері. Щойно вони зайшли до печери з тунелю, вона відчувала, як напружилися ноги Оті, коли він спустив її вниз східцями саме туди, у ту заглибину в землі, де вона знайшла непритомну Еліс.

Шелаг помітила, що десь палахкотів маленький вогник, мабуть, на вівтарі. Чоловік, який її ніс, зупинився. Вони прийшли якраз до задньої стінки печери, перетнувши межу, де вона раніше зупинялася. Чоловік скинув її з плеча, неначе мертв’яка, і пожбурив додолу. Упавши, Шелаг відчула страшенний біль у боці, але радше розумом, аніж фізично.

Насправді ж вона не могла втямити, чому вони досі її не вбили.

Чоловік узяв її за зв’язані позаду руки і потяг уздовж стіни по землі. Гравій, каміння, гострі виступи скелі впивалися їй у підошви та оголені щиколотки. Шелаг відчула, як її руки прив’язали до чогось металевого та холодного — до кільця чи то обода, увігнаного в землю.

Гадаючи, що Шелаг і досі непритомна, чоловіки почали тихо розмовляти.

— То скільки чергувань ти відсидів?

— Чотири.

— О котрій ти завершував роботу?

— Якраз по десятій. Він збирається зробити це сам. — Шелаг відчула глум у голосі чоловіка. — Хай сам раз закаляє руки. Натиснеть на кнопки — і бум! Цілий шар землі зрушиться з місця.

— Я й досі не розумію, навіщо ми всю дорогу мали тягти її сюди, — пожалівся чоловік, — набагато простіше було б залишити цю сучку на фермі.

— Він не хотів, щоб її впізнали. За півгодини половина гір завалиться. Вона буде похована під тонною каміння.

Нарешті страх надав їй сил боротися. Шелаг різко потягла свої мотузки і спробувала підвестися, але була надто слабкою, і ноги її не тримали. Їй навіть здалося, що вона відчула сміх, коли знову сповзла додолу, проте не була в цьому впевнена. Шелаг тепер не знала напевно, що є дійсним, а що — лише виплодом її уяви.

— Нам не треба залишатися з нею? — спитав один із чоловіків.

Другий лише засміявся.

— Що це вона збирається робити? Встати і вийти звідси? О Господи! Глянь-но на неї!

Світло почало гаснути.

Шелаг чула, як віддалялися чоловічі кроки — все далі й далі, аж поки не залишилися тільки тиша й темрява.

Розділ 74

— Я хочу знати правду, — відповіла Еліс. — Я хочу знати, як поєднані між собою лабіринт та Грааль. Якщо поєднані.

— Правду про Грааль? — перепитав Одрік. Він обміряв її поглядом. — Скажіть мені, Madomaiséla, що ви знаєте про Грааль?