Розділ «Лабіринт»

— У будь-якому випадку, пані, це моя ціна.

— А Книга?

Цього разу він широко посміхнувся і промовив:

— Це привід для ще однієї зустрічі, пані.

Розділ 57

Бомбардування відновилося і тривало до ночі. Масовані удари металевих снарядів, каміння та величезних глиб здіймали хмари куряви.

Зі свого вікна Алаїс бачила, що будинки на рівнинах зруйновано й перетворено на задимлені купи каміння. Ядучі хмари кружляли над верховіттям дерев, неначе чорний туман, що заплутався у кронах. Дехто з мешканців перебігали під градом каміння і снарядів до Сен-Вінсена, а потім — до Ціутата. Але більшість гинула ще дорогою.

На вівтарі у каплиці горіли свічки.

На світанку у вівторок четвертого серпня віконт Тренкавель та Бертран Пелетьє знову зійшли на укріплені стіни.

Французький табір був огорнутий світанковим туманом над річкою. Намети, стійла, худоба, шатра геть усе, здавалося, закоренилося тут. Пелетьє здійняв очі догори. Знову буде нещадно спекотний день. Утрата річки є жахливою для обложеного міста. Без води вони не зможуть довго протриматися. Вони загинуть, якщо не від рук французів, то від засухи.

Учора Алаїс сказала батькові, що ходять чутки, ніби у кварталах навколо Родезької брами, що прийняли більшість біженців із Сен-Вінсена, вже з’явилися перші випадки облогової хвороби. Пелетьє поїхав перевірити це, і, хоча консул заперечував, він боявся, що Алаїс таки мала рацію.

— Ти надто заглиблений у думки, мій друже.

Бертран обернувся до віконта.

— Пробачте мені, Messire.

Тренкавель тільки махнув рукою і сказав:

— Подивися на них, Бертране! Їх надто багато для нас, щоб побороти... і без води.

— Кажуть, Педро II Арагонський на відстані лише кількох днів їзди звідси, — промовив нарешті Пелетьє. — Ви ж його васал, Messire. Він зобов’язаний прийти вам на допомогу.

Начальник фортеці знав, що це нелегко: Педро був упередженим католиком, а також зятем Раймона VI, графа Тулузького. Утім, навіть зараз між цими двома мужами не втрачено приязних стосунків. Між домом Тренкавелів та домом Арагонів усе ще існували щільні історичні зв’язки.

— Дипломатичні амбіції принца пов’язані з долею Каркассони, Messire. У нього немає бажання бачити південні терени під контролем французів, — Пелетьє запнувся, — П’єр-Роже де Кабаре і ваші радники підтримують цей курс дій.

Тренкавель поклав руку на стіну якраз перед ним.