Розділ «Лабіринт»

Оріана вже хотіла була розгорнути його, аж раптом її увагу привернув шум у коридорі. Оріана блискавично заховала Книгу під своєю сукнею і поклала плащ знову на стілець.

Раптом важка рука впала їй на плече. Оріана аж підскочила.

— Ну й що ти тут робиш?

— Гільєм! — вигукнула Оріана, притискаючи руку до грудей. — Ти мене налякав.

— Що ти робиш у кімнаті моєї дружини, Оріано?

Оріана підняла підборіддя вверх.

— Я можу тебе запитати те ж саме, — навіть у темряві Оріана помітила, що вираз його обличчя став суворішим, вона знала, що влучила в ціль.

— Маю всі права бути тут, тимчасом як ти не можеш собі цього дозволити... — Гільєм поглянув на плащ, а потім на обличчя Оріани.

— Чим ти займаєшся?

Оріана витримала його пильний погляд.

— Це тебе не стосується.

Раптом Гільєм зачинив двері ногою.

— Ви дещо забуваєтеся, пані, — промовив він, хапаючи її за зап’ястки.

— Не будь дурним, Гільєме, — прошипіла Оріана, — відчини двері. Нам обом буде не солодко, якщо хтось зайде і побачить нас тут разом.

— Не грайся зі мною Оріано. Я зараз не в гуморі. Я не дозволю тобі піти геть, поки ти не розкажеш, що ти тут робила? Це він тебе послав?

Тепер Оріана дивилася на Гільєма здивовано.

— Не знаю, про кого ти говориш, Гільєме, клянуся.

Його пальці глибоко впивалися їй у шкіру.

— Невже ти гадала, що я не помічу, га? Я бачив вас разом, Оріано.

Нарешті Оріані полегшало на душі. Тепер вона втямила, чому Гільєм перебував у такому кепському настрої. Впевнившись, що Гільєм не впізнав її супутника, Оріана могла обернути це непорозуміння собі на користь.