Розділ «Лабіринт»

Алаїс хвильку замислилася й потім спитала:

— Ви гадаєте, Хариф мав рацію, вважаючи, нібито Книги будуть у безпеці в горах?

Симеон здійняв руки.

— Це не ми мусимо вирішувати, шукати правду або запитувати, що буде чи не буде. Наше завдання — просто охороняти Книги та оберігати їх від пошкодження. Бути певними, що вони готові у потрібний момент.

— Ось чому Хариф обрав саме твого батька для перевезення Книг, а не когось із нас, — додала Есклармонд. — Посада начальника фортеці робить Бертрана найліпшим envoi[131]. Він має доступ до людей та коней і може подорожувати вільніше, ніж будь-хто з нас.

Алаїс вагалася, не бажаючи здатися не відданою своєму батькові.

— Тато має покинути віконта. Він розривається між старою клятвою та новими обов’язками.

— Кожен з нас потерпає від таких самих суперечностей, — відповів їй Симеон, — кожен вагається, обираючи собі найкращий шлях. Бертранові пощастило прожити досить довго без того, щоб робити такий вибір, — Симеон нахилився і взяв руки Алаїс. — Бертран не може зволікати, ти маєш підштовхнути його до виконання свого призначення. Те, що Каркассона досі не поступалася ворогові, ще не означає, що так трапиться і цього разу.

Алаїс відчувала на собі погляди співрозмовників. Вона встала і підійшла до каміна. Її серце шалено забилося, коли зненацька в неї виникла блискуча думка.

— Чи можна комусь іншому діяти замість нього? — нарешті промовила Алаїс тихо.

Есклармонд одразу ж зрозуміла перебіг її думок.

— Не певна, що батько тобі це дозволить. Ти йому надто дорога.

Тепер Алаїс повернулася до них обличчям.

— Перед тим як їхати до Монпельє, батько довірив мені таємницю. У принципі, він уже дав свою згоду.

Симеон кивнув, але додав:

— Так, це правда, але ситуація змінюється щодень. Що ближче французи підступають до кордонів земель віконта Тренкавеля, то небезпечнішими стають дороги, я бачив це на власні очі. Невдовзі стане загалом надто небезпечно подорожувати кудись.

Утім, Алаїс стояла на-своєму.

— А я поїду в інший бік, — промовила дівчина, переводячи погляд з Есклармонд на Симеона. — І ви не відповіли на моє запитання. Якщо традиції Noublesso не заперечують проти того, щоб перекласти такий тягар із плечей батька, то я пропоную свою допомогу. Я прекрасно спроможна захистити себе: я чудова наїзниця, вправно володію мечем і луком. Ніхто й ніколи не запідозрить мене в...

Симеон здійняв руку.

— Ти неправильно трактуєш наше вагання, дитино. Я не маю жодних сумнівів у твоїй відвазі та рішучості.